— Ба-ра-бан! — переможно засяяв Янчі Фекете.
— Бан-ка! — протягом мовила Вероніка Тот.
— Ка-ль-мар!
— Мар-ци-пан!
— Добре, добре! — хвалила тьотя Гізі.
У Жолі аж вуха горіли від хвилювання. Зараз настане його черга!
— Пан-чо-ха!
— Хал-ва!
— Вал-ка!
— Кафе!
— Фе-йє-норд! — не задумуючись, вигукнув Фері Фот.
— Норд-ост! — розплився в усмішці Шаньї Еніш.
Жолі проковтнув слину.
— Ост-рів! — вигукнув він переможно.
Томі Рожа, що сидів за ним, замислився.
— Рів… рів… Я не знаю слова, яке починалося б на «рів», — сумно мовив він нарешті.
— Тоді п’ятірку заслужив Жолі, — сказала тьотя Гізі. — Хто ще хоче одержати п’ятірку, той скаже, де не зовсім точно відповідали. Ну, подумайте гарненько! Зер-но, но-ви-на, на-ри, ри-ба..
Жолі підвів руку.
— Ну?
— Після «пан-чо-ха» мало б іти щось на «ха», а не «хал», а після «хал-ва» мало б іти щось на «ва», а не на «вал»…
— Молодець, Жолі! Дивуюся й не надивуюся! Дай мені, будь ласка, свій щоденник — я запишу тобі відзнаку.
— Авжеж! — пробурчав Томі Рожа. — Легко було йому вигадати «острів», коли він у нього справді є…