Клара Фехер - У мене буде острів стр 10.

Шрифт
Фон

На одну мить — всього лиш на одну мить! — Жолі згадав, що йому слід би йти додому. Ютка і Каті вже повернулися, розігрівають обід…

Але ж до Шаньї так близько! Та й тьоті Еніш, матері Шаньї, ще немає вдома. Шаньї має свій ключ од квартири, і ніхто його не питає: «Скажи, хлопчику, кого ти шукаєш тут у таку пору? Хіба тебе вдома не чекає мама?»

— Ну, йдеш, чи не йдеш? — спитав Шаньї.

— Йду, — відповів Жолі і, помахуючи ранцем, вистрибом побіг слідом за Шаньї.

Родина Шаньї мешкала у великому комунальному будинку, іще більшому, ніж будинок Жолі. Вони зійшли на другий поверх і попрямували довгим коридором. У Шаньї на шиї висів ланцюжок, на якому теліпався ключ — щоб не загубити. Він одімкнув двері й кинув портфель на канапу.

— І ти свого кидай. І ходи за мною — дам тобі пообідати.

Жолі страх як сподобалося, що Шаньї сам гріє собі обід. Вдома йому завжди подавали обід Ютка чи Каті, ніби Жолі був малюком з дитячого садка… І Жолі тут же вирішив, що на острові він варитиме собі обід на вогнищі.

— Картопля трохи пригоріла, нічого? — спитав Шаньї.

— Нічого!

Вдома, навіть тоді, коли діти обідали самі, стіл завжди накривався скатертиною, ставились прибори, їсти треба було з допомогою виделки та ножа. «Так годиться!» —казала мама, а Ютка і Каті їй вторували. А тут Шаньї поставив каструлю на стіл, взяв ложку, другу подав Жолі.

— Нумо, позмагаємось!

Вони похапцем набирали ложками гарячу, пригорілу картоплю. І це дуже подобалося Жолі.

— Хочеш води? — спитав Шаньї, коли вони впоралися з картоплею.

— Хочу.

Брудну каструлю хлоп’ята залишили на столі. Склянку теж.

— Ходімо в підвал, — сказав Шаньї. — Але заприсягнися, що нікому нічого не скажеш. Чуєш? Ані пари з вуст!

— Присягаюся!

— І що ти мене візьмеш на свій острів.

— Присягаюся! — піднесено мовив Жолі й відчув, що ніколи не було в нього такого вірного та відданого друга, як Шаньї.

Шаньї з ключем од підвалу і кишеньковим ліхтариком ішов попереду. Жолі — за ним.

Вони проминули довжелезний підвальний коридор. Шаньї зупинився перед дощаними дверима і відімкнув висячий замок.

— От і прийшли.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Популярные книги автора