І мені начхати, який я маю вигляд. Або що ви з цього приводу думаєте.
Не подобається — не дивіться.
Даючи себе вжучити, він тим самим жучив увесь світ.
Але навіть якщо йому й не подобався цей процес із каштанами, здатність зображувати вдоволену посмішку — це само по собі варте всякого захоплення.
Так само, як і будь-який порнофільм має на увазі, що за межами огляду камери обов’язково присутні якісь люди, що незворушно плетуть, або жують бутерброди, або поглядають на годинник, поки актори займаються сексом — жорстким порносексом — буквально тут же. На відстані двох-трьох кроків…
Для дурного маленького хлопчика це було великим одкровенням. Стати таким же спокійним, таким же впевненим у собі — це була б нірвана.
«Свобода» — не зовсім вірне слово, але це перше, що спадає на думку.
Йому так хотілося, дурненькому малюкові, стати таким же впевненим. Коли-небудь…
Якби це він знявся на фотографіях із мавпою, він би дивився на них щодня. Дивився б і думав: якщо зміг це зробити, я зможу зробити все. Не важливо, що на тебе насуне — якщо ти здатен посміхатися, коли мавпа запихає тобі в зад смажені каштани, в бетонному підвалі, під об'єктивом фотоапарата, тебе ніщо вже не злякає.
Навіть пекло.
Для дурного маленького хлопчика це було велике одкровення…
Що коли тебе побачить достатня кількість людей, тобі вже не доведеться страждати без уваги.
Що коли одного разу тебе застукають і виставлять напоказ, тобі вже нікуди не сховатися. Тоді не буде вже ніякої різниці між громадським і особистим життям.
Що коли ти зможеш мати достатньо, тобі не захочеться більшого.
Що коли ти придбаєш і досягнеш, тобі вже не захочеться придбавати, крім того, що є.
Коли ти висипаєшся й нормально їси, більшого й не треба.
Коли є люди, які тебе люблять, тобі не треба ще любові.
Коли-небудь ти станеш дорослим і розумним. І займатимешся сексом — стільки, скільки захочеться.
Тепер у хлопчика з'явилася мета. Ілюзія на всю решту життя. Обіцяння чогось більшого — перспективи, які він розгледів у посмішці товстого хлопця на знімках.
І після цього щоразу, коли йому було сумно, страшно або самотньо, щоразу, коли він прокидався вночі в домі нових названих батьків, у мокрій постелі, з серцем, яке шалено калатало, щоразу, коли йому доводилося йти до нової школи, щоразу, коли мама його знаходила і приїздила за ним, у кожному сирому і затхлому номері в черговому готелі, в кожній новій, узятій напрокат машині, — хлопчик згадував про ті дванадцять знімків, де товстий хлопець підставляв зад мавпі. Згадував і відразу ж заспокоювався. Тому що він бачив, дурний маленький засранець, якою хороброю, сильною та щасливою може бути людина.
Що тортури є тортури, а приниження є приниження, тільки коли ти сам вибираєш, що терпітимеш.
«Спаситель» — не зовсім вірне слово, але це перше, що спадає на думку.