Карпенко-Карий Іван Карпович - Хазяїн стр 17.

Феноген, Лi­кар i Со­ня.

Феноген i Куртц.

Феноген i Пу­зир.

Феноген. Там приїхав уряд­ник, хо­че вас ба­чи­ти.

Пузир. Пi­дож­де. Обер­ни крiс­ло до вiк­на. Так. О, овеч­ки! Хо­ро­шi… Єсть с кор­дю­ка­ми… Ху­дi, бi­до­ла­ги. Нi­чо­го, од­го­ду­ємо. Во­се­ни чис­тої при­би­лi два кар­бо­ван­ця на шту­цi… Так, Фе­но­ген?

Феноген. Шерсть, са­ло, со­ло­ни­на i шку­ри - я так ду­маю, що бiльше двох!

Пузир. Би­рi мої, би­рi! Цке­лей! У, ви слав­нi би­реч­ки мої. Iш, як iдуть, мов вiй­сько пе­ред ге­не­ра­лом. Не­дур­но Пет­ро Пет­ро­вич звав ме­не ове­чим ге­не­ра­лом. Пок­лич Пет­ра Пет­ро­ви­ча.