Всего за 5.99 руб. Купить полную версию
Пузир, Золотницький, Соня i Калинович.
Соня. Годi вам про дiла балакать! Ходiм до нас.
Золотницький. Дорога Софiя Терентіївна, я тут обстреливав позицiю; i бомбами, i гранатами, i шрапнеллю сипав - не помагає! Неприятель уперто не здається. Давайте вiзьмемо його в перехресний вогонь.
Соня. Догадуюсь. Ви за нас з татком говорили, i, певно, тато не згоджується? Я вже бачу.
Пузир. Нiзащо в свiтi! Це ти мене, дочко, хочеш у труну покласти!
Соня. Хiба моє щастя для вас, тату, труна? Я цього не знала.
Пузир. Так знай! Щастя, якого тобi заманулось, - менi труна. Тебе сватає Чоботенко, я вже тобi говорив.
Соня. Тодi я промовчала, а тепер скажу вам, що я за нього не пiду!
Пузир. Та ти ж його ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова Королевич! Росту (показує сажень) - о; плечi (розводе руками скiльки можна) - е!
Золотницький. А голова (показує кулак) -о! Софiя Терентіївна вибрала собi людину в подружжя, а ти їй раїш першерона! Навiщо тобi Чоботенко? У тебе, слава богу, є чим копи возить.