Карпенко-Карий Іван Карпович - Безталанна стр 8.

Вбiгає Со­фiя, а по­тiм вхо­де Iван, з мiш­ком за пле­чи­ма i з па­ли­цею дов­гою в ру­ках.

Входе Ган­на.

Вбiгає Вар­ка

Ой хо­дить Iван по­над ли­ман,

А за Iва­ном та йо­го пан:

"Чи ти, Iва­не, ри­бу ло­виш,

Чи ти, Iва­не, пе­ре­во­зиш?"

Чи во­но тем­но, чи я вже зов­сiм ос­лiп! Шу­ляю, шу­ляю драт­вою i не по­па­ду… Мо­же, ще­ти­на заг­ну­лась. (Про­бує на зу­бах.) Нi, рiв­на. Не ба­чу. По­ра, по­ра вже… а ко­лись бу­ва­ло у служ­бi, ще на Кап­ка­зi, при мi­ся­цю шив… Ко­лись! А ко­ли во­но бу­ло? Не­дав­но, хе, лiт со­рок п'ять з лишнiм…