Панас Мирний НАРОДОЛЮБЕЦЬ
І
То ж писар, то видющий чоловік, а що ж ті сірки темні? Ті зараз у ноги та в сльози: «і помилуйте, і пожалуйте!».
Сказано голова! І нажився Петро Федорович! І хутір, і млин, і вітряків чотири, а поля? а лісу? панюга панюгою, та й тілько! Скілько він людей розорив, скілько по шматки пустив, а скілько і сира земля під собою поховала. Хотина Петровна щонеділі на часточки за померши душі давала, щоб гріхи Петра Федоровича замолити.
І Петро Федорович не то щоб й проти сього був, оже не любив, щоб по таким бридням грошики переходили з його скрині та в кишеню отця Федора. Він його таки недолюблював. Оце мов і в згоді живуть собі, по-сусідськи (вони були через улицю сусіди), один одному надобридень через тин каже, вітаються, мов такі приятелі Аж дивись жене отець Федір Шатай-Мотаєвого підсвинка у свій хлів з огороду Треба Петрові Федоровичові карбованця давати. Сьогодні карбованця дано, а на завтра кури отця Федора кричать, як не порозриваються, по всьому селу літають, а за ними навздогінці довге паліччя десятників Вибіжить отець Федір та гай-гай! думаючи, що шульпіки до курчат, коли зирк аж то свій шульпіка.
Що то ви робите? кричить. Щоб вам руки, сякі-такі сини, покорчило!
А нащо ви їх пускаєте? Улицю гребуть, он які баюри повиривали! кричать йому десятники, а паліччя, як хмара стріл, так понад селом і літає, аж свистить.
Нічого робить отцю Федорові, піде; а увечері наймичка недолічиться ніяк п'яти або шести курок, каже отцю Федорові та мовчить отець Федір, тілько читає тихо «Помилуй мя, боже!».
На другий день і отець Федір і Петро Федорович знову один одному через тин надобридень оддає, як буцім нічого й не було, а Іноді, дивись, отець Федір і забіжить до Хотини Петровни на часок покуштувати, чи вже настоялась калганівка. І дивись коли, бува, молода ще калганівка, не настоялась (а молода вона була завжди, коли Петро Федорович у город виїздить), не йде вже додому отець Федір, а за патерицю веде його наймичка Явдоха. Чудний був отець Федір! Оце, бува, як де вкине в голову, зараз кричить: «Посилайте за Явдохою!». Послали, прийшла Явдоха, бере патерицю, дає один кінець у руки отцю Федорові, а за другий сама тримає і так