А: Так, з офіційною нацистською спілкою письменників Reichsschrifttumskammer, що в перекладі «Імперська палата письменства».
Б: І навіть вдруге фіктивно одружився з колишньою
дружиною, щоб вивезти її з Німеччини до Швейцарії і врятувати від нацистів.
А: От бачиш, є ж іще і Швейцарія. Ще один сегмент цього мовного ареалу. І знову ж таки: ні Фріша, ні Дюрренматта в житті ніхто німецькими письменниками не називав.
А є швейцарські письменники, які б належали французькій літературі?
А: Руссо.
Так. Він вважається чисто французьким, ніхто його не називає швейцарцем.
А: А він швейцарець. Але з якого дива Гессе швейцарець! Тільки за паспортом, якщо він його мав. Але тоді і Джойс швейцарцем був би Тому що Гессе, живучи в італомовному кантоні, італійською не писав. Вільно володів, але не писав. А за народженням він німець. Уродженець Німецької імперії, тієї, що друга. А це ж про нього, про Гессе, найчастіше кажуть, що це швейцарський письменник, так? Чи таки німецький?
У загальному сприйнятті Гессе все-таки німецький
Б: Нам в університеті його подавали як німецького письменника.
А: Бачиш, дуже складно порозумітися на цю тему, наприклад, із німецькими викладачами літератури, їхньою університетською професурою. Бо вони відповідають зазвичай: «А я взагалі не мислю в категоріях національних літератур. Це штучний поділ, такого не існує». Я на це кажу: «Ні, ну почекайте, ну мови це ж обєктивна реальність?». «Мови це мови! Але яка різниця? Кафка великий письменник, і я не переймаюся, німець він, а чи чех. Це поза межами моїх студій». Ну й так далі.
Б: Німці, ніде правди діти, трохи перестаралися в XX столітті з національним питанням, то тепер перестаруються в протилежний бік.
Чи період великої німецької філософії з виробленням прецизійних понять, щоб передати нюанси думки, якось відбився на мові літератури?
Б: Ти питаєш, чи на німецьку літературу впливала німецька філософія? А яка би мала впливати?
А: Була епоха романтизму, коли це фактично було коло одних і тих самих людей. Я от не знаю, чи спілкувався трохи раніший Кант з літераторами. Але німецький романтизм це просто така, кажучи російською, «спайка», тому що Новаліс, брати Шлеґелі, Брентано, Ахім фон Арнім, Гайнріх фон Кляйст та ін. всі вони і письменники, й філософи, це одне й те ж середовище.
Б: Жан Поль
А: Жан Поль Ріхтер, так. Вони практикували і заняття філософією, і писання літературних творів. У когось виходили краще філософські тексти, а в когось літературні, а в когось рівною мірою і те, й те погано, але це було щось єдине. Це було щось цілісне. Це один випадок, унікальний історичний період. Що пізніше? Ну той-таки Ніцше, якого багато хто помилково називає філософом, а це поет насправді, письменник. Думаю, що це згодом знайшло своє продовження, власне, у модернізмі. Або ще, скажімо, Франкфуртська школа. Адорно передусім. То вже 50-ті роки, повоєнні. Вона ж дуже літературоцентрична. І видавництво «Зуркамп» не могло виникнути деінде, крім Франкфурте, бо там усе варилося філософія, соціологія, література.
Формувався певний дискурс
А: Так. І для засновників видавництва було важливо, що це місто, де працює Адорно, чи в якому Маркузе читає лекції. Ага, от і ще до Франкфуртської школи Гайдеґґер, звичайно, якого всі ненавиділи і назвали винним у нацизмі. Він же теж літературоцентричний філософ значною мірою. Він на Гельдерліні, навколо його поезії, будує цілі філософеми.
Цікаво, вплив літераторів на суспільну свідомість значно більший, ніж у переважно герметично самих у собі філософів, а у виникненні нацизму як масового явища звинувачують саме філософів, а не письменників.
Б: Літератори, як правило, не розробляють цілісних систем, хіба ідеї якісь висловлюють у творах, тому завжди і слушно можуть викрутитися, що це не їхні думки, а персонажів, що це вони показують дух епохи
А: Тільки от Гамсун викрутитися не зміг, він мусив понести кару.
Б: Гамсун ще один із моїх найулюбленіших письменників підтримав Гітлера не в художніх творах, а в прямих висловлюваннях, у публіцистиці. Ну, і він не збирався викручуватися, а навпаки наполягав, щоб його судили. І прокуророві заявив, що так, водив дружбу з деякими націонал-соціалістами,
бо серед них були люди, порядніші за нього.
А: Світ не без добрих людей
Б: Я не говорю про добрих людей. Я говорю про геніального письменника Гамсуна, якого важко назвати доброю людиною. Гамсун це приклад того, що письменник може бути не святим. Письменник може бути злочинцем. Не погоджуйтеся з ним, не вітайтеся, фільтруйте його погляди, але не пхайте свої калічні цензурні рученята до його творів, читайте як є. Або не читайте взагалі. Або напишіть краще за нього, а я з радістю почитаю.
Добре, а який вплив мали літератури Центральної Європи, в тому числі німецька та австрійська, на українську літературу?
А: Я думаю, ми маємо на той час дві різні ситуації. Мені здається, в підросійській Україні на щось австрійське, те, що походженням з Відня, практично ніяк не реагують, і воно, мабуть, так само й по всій Російській імперії ніяк не працює. Його ніби не існує просто. Але інша справа Галичина. Передусім Львів