Вона раптом зупинилася навпроти Едді.
Стули пельку! процідила жінка крізь зуби. Френкі не міг так зі мною вчинити!
Але саме так всі і кажуть, зронив Едді й відійшов до вікна. Він бачив, що сказав уже достатньо. За якийсь час вона підійшла і стала поруч.
І що мені тепер робити? запитала жінка. У мене нема ні цента.
Я міг би тобі позичити, сказав Едді. Ти мені подобаєшся, бебі. Скільки ти хочеш?
Я не візьму від тебе грошей!
Окей, виплутуйся сама. Якщо матимеш труднощі чи якісь неприємності, то Піт знає, як зі мною звязатися. Мені вже треба йти. Забудь про Френкі. Ти лише марнуєш час, думаючи, що він дасть про себе знати.
Коли він отримає викуп, за ним бігатимуть усі дівчата. Ну, бувай, бебі!
І він вийшов з кабінету. Анна зі слізьми на очах залишилась стояти біля вікна.
8
Ще пять хвилин, сказав він Воппі, котрий вертів у руках «томміґан» . Святий Боже! Який же я буду радий, коли все це нарешті скінчиться!
Так, погодився Воппі. А Ма каже, що це легка справа, і вона завжди знає, що каже.
То чому ж ти в біса так спітнів? поцікавився Флінн.
Вони сиділи у «бюіку» на узбіччі під прихистком кущів. Дорога попереду чітко проглядалася.
Ти також щось не дуже спокійний, зронив Воппі, витягаючи брудний носовичок і витираючи ним обличчя. Котра година?
Замовкни! рявкнув Флінн. Краще би з ним поїхав Едді Воппі діяв йому на нерви. З Едді якось спокійніше, а Воппі легко збуджувався, і коли що відразу в кущі.
Хтось їде, сказав Воппі.
З-за вигину дороги заблимали вогні машини.
То вони, озвався Флінн. Він виліз із «бюіка» і дістав з кишені потужний ліхтарик.
Авто швидко наближалося. Коли воно було вже десь у трьохстах ярдах від них, Флінн блимнув ліхтарем.
Воппі спостерігав за тим, що відбувається, тримаючи руки на кулеметі, і серце в нього шалено калатало. «А що, як в автівці повно фебеерівців? подумав він. Ті хлопці не залишать і шансу: промчать повз, поливаючи все навкруги свинцем».
Авто сповільнило рух. Флінн побачив, що у машині лише шофер. Блендіш точно виконав їхні вказівки, зрадів Флінн.
Авто зі свистом пролетіло повз нього. З вікна випав важкий предмет і гепнувся на дорогу. Машина промчала і зникла у темряві.
Флінн полегшено зітхнув, побіг до білої валізи і підхопив її.
Воппі відклав автомат і завів «бюік». Флінн заскочив у машину та поставив валізу у себе в ногах.
Рушай! озвався він.
Воппі натиснув на газ, й авто рвонуло вперед. Флінн повернувся і пильно вгледівся у заднє вікно. Вони промчали три-чотири милі, але ніхто їх не переслідував.
Усе гаразд, сказав Флінн. Їдьмо додому.
Коли вони зайшли у вітальню, Ма, Слім, Едді та Док уже вичікувально там сиділи. Флінн поставив валізу на стіл.
Усе пройшло як по маслу, Ма. Так, як ти й казала. Ма повільно звелася на ноги і, підійшовши до столу, відчинила обидва замки валізи. Решта зюрмилися навколо неї, навіть Слім виглядав схвильованим.
Ма підняла кришку, й усі витріщилися на пачки банкнот. Вони ще ніколи не бачили стільки грошей.
Хіба ж це не чудово? спитав Едді. О Господи! Слім схилився над грошима з відкритим ротом, важко дихаючи.
Ну от, тепер все добре! сказала Ма, намагаючись бути спокійною. Мільйон доларів! Нарешті!
Поділімо ж їх, Ма, запропонував Едді. Мені кортить витратити свою частку! Ну ж бо! Як ділитимемо?
Справді, устряв і собі Воппі, такий збуджений, що навіть не намагався цього приховати. Скільки я отримаю, Ма?
Ма закрила кришку валізи, тоді обвела поглядом усіх по черзі, повільно підійшла до свого крісла і важко в нього опустилася.
Чоловіки спантеличено спостерігали за нею.
Ну, що тебе непокоїть? нетерпляче спитав Едді. Ділімо ж гроші!
Кожна банкнота у цій валізі має свій номер, озвалася Ма. Присягаюся, що фебеерівці переписали їх усі. Це до біса гарячі гроші й довго обпікатимуть нам руки!
Про що ти говориш? вражено спитав Едді. То що, ми не зможемо їх пустити у діло?
Звісно ж, що зможемо коли хочемо напрямки потрапити до газової камери, зронила Ма. Кажу ж вам, це самогубство почати витрачати їх зараз.
Тоді навіщо ми їх отримували? гаркнув Флінн.
Ну ж бо, хлопці, розслабтеся! сказала Ма. Про це я сама подбаю: збуду ці гроші Шульбергу. Він триматиме їх роками, натомість ми отримаємо лише півмільйона та все ж півмільйона, яким можна скористатися, краще, ніж мільйон, якого не можна витратити.
Слім раптом сплюнув у камін.
Пусті балачки! сказав він відразливо. Це все, що ти можеш робити одні балачки! Слім влігся на диван і почав гортати комікси.
Не так уже це й небезпечно, Ма! сказав Едді. Я хочу отримати свої двісті тисяч!
Ма розсміялася.
Гадаю, цього можна було від тебе чекати!
А як же тоді ми ділитимемо гроші? стурбовано спитав Воппі.
Кожен із вас отримає по триста доларів, сказала Ма. Й ані центом більше.
Ти жартуєш? Три сотні! сказав Едді, й обличчя його побагровіло. Що це означає?
Цього вам вистачить на поточні витрати, пояснила Ма. Кожному з вас належить по сто тисяч, але
собі нерозбавленого віскі. Тиша у кімнаті ставала нестерпною.
Слім стояв біля сходів, прислухаючись. На його губах зміїлася крива посмішка: нарешті він продемонстрував свою силу, нарешті залякав їх усіх. Віднині він займе почесне місце у банді, яке йому по праву й належить. Ма буде тепер другою. Він поглянув на двері міс Блендіш. Час припиняти оці нічні посиденьки коло неї.