Едді задумливо почухав підборіддя, а тоді озвався:
Хотів би я побалакати з тією малою, Піте. Зроби ось що: зателефонуй їй просто зараз і скажи прийти сюди. Я з нею поговорю, а «федерали» й не знатимуть, що ми зустрічалися.
І про що ти будеш з нею говорити? підозріливо поцікавився Піт. Я не хочу створювати Анні проблем. Вона нічого поганого мені не зробила.
У неї не буде жодних неприємностей, Піте. Роби, що я кажу. Вважай, що це наказ Ма.
Піт побоювався Ма, а тому зателефонував Анні.
Анно? запитав він під пильним поглядом Едді, це Піт. Є одна справа... Хочу, щоб ти зараз приїхала до мене. Ні, це не робота, але, може, щось і вигорить... То ти приїдеш? Гаразд, чекатиму, і він поклав слухавку.
Вона буде? перепитав Едді.
Уже виїжджає. Буде тут за півгодини.
Дякую, Піте. Я передам це Ма. Вона тебе не забуде.
Краще б вона про мене забула, ніяково озвався Піт. І послухай-но, Едді, ніяких дурниць!
Розслабся! Я лише по-братськи з нею побалакаю, криво посміхнувшись, мовив Едді. Було б добре, якби ти трохи прогулявся. Десь так із годинку.
Піт знизав плечима.
Гаразд, мені саме час обідати. Тож я так і зроблю.
До речі, Піте! додав Едді. У тебе є «пушка»?
А навіщо вона тобі? вражено запитав Піт.
Ну ж бо, Піте! Щось ти забагато патякаєш! То в тебе є пістолет?
У верхній
шухляді, зліва, сказав Піт.
Окей. Можеш іти.
Коли Піт пішов, Едді всівся за його стіл, тоді відчинив шухляду, витяг звідти револьвер 38-го калібру і поклав зверху. Він не хотів ризикувати з дівчиною, котра працювала охоронцем у Райлі. Жінки-охоронці мали залізні нерви, а крім того, Едді був певен, що саме Анна й застрелила Хейні.
За тридцять хвилин він почув цокання підборів у коридорі й хутко поклав руку на револьвер.
Двері розчахнулися, й до кімнати влетіла Анна. Вона була в блідо-зеленій літній сукні і крисатому соломяному капелюшку. Едді подумав, що виглядає вона приголомшливо.
Лише на середині кімнати вона його помітила. Жінка хитнулася у бік дверей, а потім стала, раптом збліднувши. Її погляд зупинився на револьвері.
Привіт, бебі! озвався Едді. Заходь же! Тільки дивись, не наклади в штани! Це дружня зустріч, однак давай сюди свою сумочку.
Вона повагалася, але таки кинула сумочку на стіл. Едді засунув її у шухляду, туди ж поклав і свою зброю.
Сподіваюся, мені не треба відрекомендовуватись? запитав він.
Жінка вже оговталася від несподіванки. Барви знову повернулись до її обличчя. Вона підійшла до крісла і всілася, закинувши ногу на ногу та продемонструвавши йому коліна перед тим, як прикрити їх.
Так, я знаю, хто ти, сказала вона.
Він витяг пачку сигарет, підвівся і запропонував їй. Жінка взяла сигарету, й Едді запалив сірник, а тоді сів на кінчик стола поруч із нею.
Навіщо ти всунула мені адресу, а потім почала кликати копів, га, бебі? поцікавився він. Ти мало не втягнула мене у великі неприємності!
Вона мовчки випустила дим через ніздрі, не промовивши і слова.
Не дивись на мене так сердито, бебі! Ми могли б із тобою чудово поладнати! сказав він.
Справді? Її очі були холодними. Де Френкі?
Звідкіля ж мені знати?
Ви із Флінном зустрічалися з ним того вечора, коли він зник. Натрапили на нього на заправці поблизу Ла-Сінь. Хлопчина, що там працює, мій друг; він зателефонував мені і сказав, що ви з Флінном були озброєні. Наступного дня хлопця знайшли мертвим із діркою в голові. То де Френкі?
Едді був вражений такою обізнаністю і тепер бачив, як було розумно з боку Ма подбати, аби хлопця прибрали.
Поняття не маю, золотко, де він, озвався Едді. Гадаю, десь переховується. Тобі це краще знати, ніж мені.
Чому ти погрожував Френкі пістолетом? запитала вона, і далі холодно дивлячись на нього.
Бейлі був дуже нервовим, пояснив Едді. Це не я витяг «пушку», а Флінн. У цьому не було нічого такого. У твоїх хлопців була донька Блендіша. І я просто дурень, що не впізнав її. Якби відразу упізнав дівку, то забрав би у Френкі. Але я цього не зробив і потім дуже кляв себе за це. Френкі наплів мені, що то його нова дівчина, а я це проковтнув, дозволивши йому поїхати геть.
Дві червоні плями проступили на щоках Анни, а очі розгнівано зблиснули.
Ніколи не повірю, що Френкі міг мене кинути, сказала вона. Гадаю, з ним щось трапилося, і ти про це знаєш.
Отут ти помиляєшся, бебі, сказав Едді. Я знаю не більше, ніж ти. Хоча й маю деякі припущення.
Які саме?
Забудьмо про це, сказав він, хитнувши головою. Навіщо копирсатися у брудній білизні? Я лише чув, що казали хлопці, але вони можуть і помилятися.
То що кажуть хлопці? вимогливо запитала Анна.
Кажуть, що Райлі тебе кинув запав на ту дівку Блендіш.
Анна скочила на ноги.
Це брехня! Френкі любить мене! Я в це не повірю!
Звісно! озвався Едді. Можливо, це й так, але де ж тоді Френкі? Чому він з тобою досі не звязався? І тепер, коли він ось-ось отримає викуп, чи поділиться він із тобою? Щось не дуже схоже на це, еге ж?
Вона почала міряти кроками кабінет. Едді бачив, що її довіра до Френкі похитнулася.
Ця дівка Блендіш справжня красуня, провадив він далі. Тому цілком може бути, що Френкі запав на неї. Ти могла би цьому завадити, коли була б поруч. Тож я не впевнений, що хлопці помиляються щодо тебе та Райлі. Гадаю, він тебе таки кинув.