Світло впало на неї.
Поліція, гаркнув голос позаду ліхтарика. Ви тут сама?
Т-так, а що сталося?
Ми розшукуємо двох озброєних бандитів, сказав коп. Вам нема чого боятися, проте краще замкніть свої двері, міс!
Двері зачинилися, і важкі кроки подаленіли.
Едді полегшено зітхнув. Він відпустив руку дівчини, підвівся, підійшов до дверей і провернув ключ у замку. Потім повернувся до ліжка і сів поруч на підлогу.
Дякую, мала! сказав він. Ти зробила все як слід. Я залишусь тут, поки там не стихне, а тоді вшиюся звідси. Розслабся і не зважай на мене.
Дівчина не озвалася. Вона зацікавлено розглядала його, хоча заледве могла щось бачити у непевному світлі місяця, що пробивалось крізь відчинене вікно.
За кілька хвилин підлога видалася Едді надто твердою, тому він всівся на краєчок ліжка.
У мене вже мозоль на задниці, пожартував він. Спи, якщо хочеш.
Не хочу спати, відповіла дівчина. Ти налякав мене до смерті, але тепер я вже тебе не боюся.
Чудово, озвався Едді. Я сам злякався до смерті.
Поступово у будинку стало тихо. Кілька поліцейських машин поїхало геть. Едді думав, чи вдалося втекти Фліннові, а тоді вирішив, що так. Флінн умів про себе подбати.
Після тривалого мовчання дівчина сказала:
Це було наче в кіно. Уся ця стрілянина... Якби ти не тримав мене за руку, я би закричала!
Едді дивився на неї з усе більшим інтересом.
Я можу це повторити будь-якої миті.
Вона нервово хихикнула.
Зараз мені вже не хочеться кричати.
Він звівся на ноги і визирнув з вікна. Заюрмлена раніше вулиця була тепер безлюдна. Розїжджалися останні поліцейські машини.
Гадаю, тепер я можу йти. Здається, вистава скінчилася.
Він підійшов до ліжка і всміхнувся дівчині.
Дуже дякую, мала! Ти просто чудова.
Вона сіла.
А ти впевнений, що тобі вже безпечно йти?
Так, не можу ж я залишатися тут усю ніч!
Вона зручніше вмостилася на ліжку.
Справді не можеш? сказала вона так тихо, що він ледь її розчув, але таки розчув і раптом вишкірився.
Ну, це, звісно ж, не заборонено! Ти дійсно хочеш, аби я залишився?
Тепер ти змушуєш мене червоніти, сказала дівчина, затуляючи руками обличчя. Хіба можна таке питати в леді?
6
Ма Ґріссон підсунула газету Докові.
Гроші готові, сказала вона. Тепер нам треба лише їх забрати. Це буде не так вже й важко. Флінн та Воппі самі впораються з цим. Доку, напиши Блендішеві. Повідом, аби він привіз гроші на заправку «Максвелл», що на шосе 71. Він має знати, де це. О першій він вже має бути на майданчику для гри в гольф на Блакитних Пагорбах, вона зиркнула на Флінна та Воппі, котрі уважно її слухали, і повела далі: Там, хлопці, ви його й чекатимете. Він має викинути валізу з грошима, щойно побачить мигання ваших фар. Він не повинен зупинятися і має бути попереджений, що за ним стежитимуть з тієї миті, як він виїде зі свого будинку. Якщо старий замислить щось із поліцією, то дівчині буде непереливки.
Повернувшись до Флінна та Воппі, вона продовжила:
У вас не повинно виникнути жодних проблем. Блендіш надто наляканий і дуже переживає за доньку. Дорога туди пряма. Якщо вас переслідуватимуть, викиньте валізу на дорогу, щоб цього це помітили, і їдьте собі далі. Вони вас не переслідуватимуть боятимуться за дівчину.
То завтра ввечері? перепитав Флінн.
Так.
Сигарета повисла в нього на нижній губі.
Хіба ти не казала, Ма, що дівчину треба прибрати? спитав він, пильно дивлячись на Ма. Нащо ми її тут тримаємо?
Ма знерухоміла. Її очиці люто зблиснули.
Покінчимо з нею, коли отримаємо гроші.
А навіщо чекати?
Не забувайся, з ким говориш! гаркнула Ма. Стули свою дурну пельку!
Флінн глянув на Дока, але той відвів погляд, підвівся, щось пробурмотівши, і вийшов.
Що там коїться з дівчиною, Ма? провадив далі Флінн. Я бачив, як минулої ночі той старий шаман ходив до неї зі шприцом.
Обличчя Ма побагровіло.
Справді? Якщо тобі нічого більше робити, як сунути носа не у свої справи, то я знайду тобі роботу!
Її тон не сподобався Флінну.
Гаразд, гаразд, поквапно сказав він. Я лише випустив пару.
Випускай її перед тим, хто тебе слухатиме! гаркнула вона. А тепер забирайся звідси!
Флінн швидко вийшов із кімнати. Трохи подумавши, Воппі приєднався до нього, й обидва піднялися в кімнату Едді.
Едді лежав у ліжку і переглядав недільний комікс.
Привіт вилупкам! бадьоро озвався він. Що ви там затіяли?
Флінн примостився у нього в ногах. Воппі сів на стільці, широко розставивши ноги та підклавши товсті руки під спину.
Завтра ввечері забираємо бабло, сказав Воппі. У «Трибюн» зявилося оголошення.
Мільйон баксів! мрійливо промовив Едді, відкинувшись на заяложену подушку. Подумати лише! Нарешті ми будемо при грошах!
Що ти робитимеш зі своєю часткою? запитав його Воппі.
Куплю собі острів десь у південних морях, сказав Едді, і заселю його гарними дівчатками у травяних спідничках!
Воппі розреготався, ляснувши себе по грубих стегнах.
Ну й насмішив ти мене своїми дівчатками! А я відкрию ресторан. Мої спагеті стануть відомими на весь світ!
Флінн, який байдуже їх слухав, раптом спитав:
Що відбувається в кімнаті дівчини, Едді?
Той різко урвав сміх і витріщився на Флінна.
Що ти маєш на увазі?
Лише те, що сказав. Моя кімната поруч, тож я дещо чув. Док туди ходить, і я бачив його зі шприцом. Слім також туди вчащає. Вчора він пробув там з одинадцятої до четвертої ранку.