Едді відкинув простирадло і піднявся з ліжка.
Що ти там казав про шприц?
Те, що чув. Док тримав у руках шприц, коли заходив до її кімнати. Може, він коле їй наркотики?
Навіщо?
Не знаю, тому й тебе питаю. І чому Слім туди ходить?
Едді почав поквапно вдягатися.
Слім? Але ж ти не думаєш, що той придурок має на неї якісь плани?
Кажу ж тобі, не знаю, але Ма дуже гостро відреагувала, коли я згадав про дівчину.
Мені треба з нею поговорити, сказав Едді. Я не дам, аби Слім знімав стрес за допомогою цієї дівчини. Усьому є межа, і щоб я був проклятий, якщо ось це не межа!
Краще не ходи до неї, стривожено озвався Воппі. Ма це не сподобається, ліпше тримайся від неї подалі!
Не звертаючи на нього уваги, Едді сказав Фліннові:
Послідкуй за сходами. Дай мені знати, якщо зявиться Ма.
Добре, відповів Флінн і вийшов у коридор, де обіперся на поруччя.
Едді пригладив гребінцем волосся, начепив краватку і швидко рушив до кімнати міс Блендіш. Він провернув ключ, який стирчав у замку, і ввійшов.
Міс Блендіш нерухомо лежала на спині, прикрита брудним простирадлом, втупившись у стелю.
Едді зачинив за собою двері і підійшов до неї.
Привіт, мала! Як ти тут?
Міс Блендіш, здається, навіть не помітила його, дивлячись і далі в стелю.
Едді торкнувся її плеча і легенько трусонув.
Та прокинься ж, мала! Що відбувається?
Вона повільно повернула голову і витріщилася на нього невидющим поглядом, її зіниці були неприродно розширені.
Забирайся звідси, сказала вона глухим голосом.
Він присів на ліжку.
Ти мене знаєш, я Едді, озвався він. Прокидайся! Що з тобою?
Вона заплющила очі, і він кілька хвилин спостерігав за нею. Нарешті дівчина заговорила низьким безбарвним голосом, що нагадував голос медіума, введеного у транс.
Краще б я померла, сказала вона. Кажуть, нічого вже не має значення, коли ти мертвий.
Знову запала мовчанка. Едді, спохмурнівши, дивився на дівчину. Згодом вона продовжила:
Сон... Нічого, окрім суцільного жахного сну! Сюди приходить чоловік, який здається дуже реальним, але насправді він не може існувати. Він високий та худий, і від нього смердить. Він стає наді мною і говорить, говорить... Я навіть не розумію, про що.
Вона порухалася під простирадлом так, наче воно душило її. За якийсь час дівчина повела далі:
Я вдаю мертву. Хочу кричати, коли він заходить, але якби я це робила, він би точно знав, що я жива. Він годинами стоїть наді мною, і щось бурмоче, бурмоче, бурмоче...
І раптом вона вигукнула:
Чому він нічого не робить зі мною?
Едді відсахнувся, і на його обличчі виступив піт. Її сповнений жаху вигук налякав чоловіка. Він озирнувся на двері, побоюючись, що це почує Ма.
Міс Блендіш знову обмякла. Тепер вона бурмотіла щось нерозбірливе, її тіло неспокійно здригалося, а руки нервово стискали простирадло.
Краще б він уже щось робив зі мною, сказала вона. Будь-що було б кращим, аніж оте стояння годину за годиною біля мого ліжка з нерозбірливим
бурмотінням. Хай би він хоч щось уже зі мною зробив...
Флінн просунув голову в двері.
Краще вимітайся звідси. Чому вона кричить?
Едді знаком звелів Фліннові вийти, вийшов сам і, зачинивши за собою двері, витер спітніле обличчя тильним боком долоні.
Що там відбувається? вимогливо спитав Флінн.
Щось препаршиве, промовив Едді, краще б вже їй померти.
Нікому не краще померти, гостро озвався Флінн. Що ти хочеш цим сказати?
Едді рушив у свою кімнату, а Флінн поплентався за ним.
Коли Едді нарешті зайшов до себе, його похмурий вигляд дуже здивував Воппі.
Забирайтеся звідси! гаркнув Едді й кинувся на ліжко.
Воппі швидко вийшов із кімнати й байдуже зиркнув на Флінна, здвигнувши плечима.
Едді заплющив очі. Уперше в житті він почувався так, наче його виваляли в багні, і йому було соромно за себе.
7
Вбитого упізнано!
Джон Блендіш сплачує викуп!
Нашому репортерові стало відомо, що вбитого у готелі Палас чоловіка звали Елвін Хейні, він був позаштатним репортером колонки світської хроніки. Саме Хейні повідомив поліцію про те, що банда Райлі розпитувала його про доньку Джона Блендіша, викрадену спадкоємицю відомого мільйонера.
Наскільки нам стало відомо, вимога викрадачів виплатити мільйон доларів буде виконана вже сьогодні. Містер Блендіш, побоюючись за життя доньки, відмовився від допомоги поліції. Департамент юстиції та ФБР приведені у бойову готовність, але поки що не втручатимуться у справу. Вони готові негайно діяти, щойно дівчина опиниться на свободі.
У поліції є всі підстави вважати, що Елвіна Хейні вбила банда Райлі як помсту за...»
Ма Ґріссон читала статтю вголос, поки інші слухали її, криво посміхаючись.
Добре спрацьовано, зауважив Флінн. На Райлі навішали усіх собак. Готовий заприсягнутися, що якби шеф поліції впав зі сходів, перечепившись, то й тоді у цьому був би винний Райлі!
Едді виглядав замисленим.
Може, це й так, але я постійно запитую в себе: хто ж застрелив Хейні? Не Райлі і не ми. Ця дівчина Борг непокоїть мене. Гадаю, що то вона грохнула Хейні. Але чому? Ми лише знаємо, що вона була повязана із Райлі. Гадаю, нам слід дізнатися про неї більше.
Так, маєш рацію, сказала Ма. Ще до того, як заберемо гроші, ми повинні зясувати, що вона задумала і де вона зараз. Поїдь у місто, Едді, та порозпитуй. Можливо, тобі вдасться вийти на її слід.