Вони вичекали трохи, намагаючись збагнути, що робити далі.
Нам краще розділитися, сказав Едді.
Ти йди наліво, а я направо. Побачимося!
Флінн почав віддалятися від Едді. Раптом почувся крик, і Флінн обернувся саме вчасно, аби зауважити темні фігури, що зявилися на даху готелю. Флінн вистрелив, і одна з постатей впала, а сам він розчинився у темряві.
Сховавшись за рядом димарів, Едді зупинився перепочити й поглянути вниз. Люди вискакували з навколишніх будинків і купками збиралися на вулиці. Підїхала поліцейська машина, і звідтіля висипало четверо копів. Вони проштовхувались крізь натовп до входу в готель. Десь здалеку почулося виття поліцейської сирени.
Едді перестрибнув на сусідню крівлю. Скрадаючись у темряві, він часом озирався. Дах готелю тепер аж кишів рухомими тінями. Десь зовсім поруч пролунав постріл і одна з тіней зникла.
Едді стояв, вагаючись. Здається, жоден із копів не переслідував його, адже всі зосередилися на Фліннові. Едді криво посміхнувся: а це таки була непогана думка розділитися.
Він тихо подався до слухового віконця. Найкраще залізти в будинок і перечекати там, допоки все не стихне.
Зненацька з-за димаря вийшов коп. Обидва чоловіки мовчки дивилися один на одного, заклякнувши на мить від несподіванки і страху. Коп, оговтавшись першим, звів пістолет, але Едді виявився моторнішим, руківям вдаривши копа по голові. Поліцейський похитнувся і впустив свою зброю. Едді міг би його застрелити, але добре знав, що звук пострілу неодмінно приверне увагу.
Він стрибнув уперед, отримав від копа сильний удар в обличчя і знову рукояткою вперіщив тому по голові. Однак коп був міцний і налаштований войовниче, тому спробував витягти свій важкий кийок. Вони з Едді зчепилися. Якусь мить борюкалися, а тоді Едді кулаком вдарив поліцейського. Коли той знову пішов у наступ, Едді зайшов збоку і завдав копові нищівного удару пістолетом по голові. Той рухнув, мов підкошений.
Важко дихаючи, Едді стурбовано роззирнувся. Десь вдалині чулася стрілянина. Едді хутко побіг до слухового віконця і смикнув його. Болт, на якому воно трималося, був іржавий і відразу ж зламався. Едді зазирнув у темряву віконця, потім спустив туди ноги і сплигнув. Витяг ліхтарик і оглянув приміщення. Там було повно коробок, валіз та старих меблів. Прокравшись до дверей, він обережно відчинив їх і визирнув у темний коридор. Прислухався, а тоді повільно досяг сходів. Вимкнув ліхтарик і почав спускатися.
Оглушливо вили поліцейські сирени. Чувся тупіт ніг. Десь удалині лунали постріли. Спустившись на один сходовий марш, Едді глянув униз, перехилившись через поручні, і побачив трьох копів, які кинулися йому назустріч.
Піт стікав з обличчя Едді. Щось стає надто гаряче, подумав він.
Чоловік крутнувся і безшумно заскочив у найближчу кімнату. Вона була освітлена, й Едді побачив жінку, точніше її спину в піжамі та ноги, вона висунулася з вікна, витріщаючись на безлад, який панував на вулиці. Але й цього було достатньо, аби зауважити, що в жінки гарна фігура.
Едді зачинив двері і, тихенько підкравшись до жінки, став зовсім близько, вичікуючи. Вона, певно, відчула його присутність, бо зненацька напружилася й обернулась.
Едді плигнув на неї, однією рукою затуливши рот, а іншою схопивши за запястя.
Лише пікни і я зверну тобі шию, пообіцяв він, притискаючи її до себе. Вона витріщилася на нього великими блакитними очима. Це була ще зовсім дитина: мала не більше вісімнадцяти. Вона була така налякана, що ледь не зімліла.
Заспокойся! сказав він. Я тебе не скривджу, якщо не здійматимеш шуму.
Вона важко сперлася на нього, заплющивши очі. Було чути гамір голосів і тупіт ніг на сходах.
Едді легенько труснув дівчину.
За мною женеться поліція, сказав він. Буде краще, якщо ти не здійматимеш галасу і робитимеш те, що я скажу. Ну ж бо, шуруй у ліжко!
Він відніс її на ліжко і вкрив простирадлом.
Лежи тихо, попередив Едді й обережно забрав руку з її рота.
Я... Я не кричатиму, пошепки озвалась вона, не зводячи з Едді очей.
Чемна дівчинка!
Він вимкнув світло, й кімната поринула в темряву. Він ліг на підлогу за ліжком, подалі від дверей.
Якщо вони зайдуть сюди і знайдуть мене, сказав він, витягаючи пістолет, тут зчиниться стрілянина, і тебе можуть поранити. Тому не роби нічого такого...
Не буду, пообіцяла дівчина, і тепер в її голосі звучало більше впевненості.
Він чув, як десь відчиняються двері і якісь люди схвильовано перемовляються між собою. Було схоже, що копи обходять кімнату за кімнатою.
Твоє діло, мала, ввести їх в оману, коли вони сюди зайдуть, озвався Едді уже з підлоги.
Його рука ковзнула під простирадло і потисла її руку. Він здивувався, коли дівчина відповіла на його потиск,
подумки Едді привітав себе з невеличкою перемогою.
Тобі не слід мене боятися!
А я й не боюся, озвалася вона.
Вони лежали, очікуючи. Едді чув її пришвидшене дихання та власне серцебиття.
Раптом у коридорі почулися важкі кроки, а тоді двері обережно відчинилися. Едді підняв пістолет. Дівчина міцно вчепилася у його руку. Світло потужного ліхтарика застрибало кімнатою, і дівчина ледь скрикнула.
Хто там? тремтячим голосом запитала вона.