Всего за 5.99 руб. Купить полную версию
Гурт, співаючи, іде в корчму з таким рощотом, щоб посліднє слово пісні зникло в корчмі. Маруся перебігає кон, за нею біжить Пилип, доганя її насередині і придержує.
З шинку виходе Панас.
Панас і Маруся.
Харитина іде з вулиці до шинку, а Пилип виходить з шинку.
Цокуль, а потім Борох.
Цокуль (один). Ну й дівчина! А!.. Одберу від жидів Харитину хоч би там як! Прямо квітка... та ще трохи випив, і з думки не йде... Одберу!..
Борох (виходить). Василь Микитович! Подождітє мене, пожалуста. Я зайду до Федьки - нам вмісті; проводіте меня від собаков.
Цокуль. Слухай! Уступи мені свою наймичку Харитину.
Борох. Ви знову за своє. Як же Рухля зостанеться сама з дітьми, га?
Цокуль. Ти собі візьми бабу Горпину.
Борох. А одчого ви не візьмете собі бабу Горпину?
Цокуль. Та від того, що вона тутешня, а всі тутешні рвуть що не попало: чи молоко, чи масло, чи борошно - усе таскають додому, бо жінка моя другий місяць слаба: хто його вглядить. А Харитина тут чужа, родичів нема, то хоч поки подружок не заведе, красти не буде, а тим часом жінка видужає. От яке діло!
Борох. Пес!.. І нашто вам ета рахуба?.. Вона нічого не поніма, вона лінива, без загаду нічого не зробе, вона тілько спать любе.
Цокуль. О, у мене не буде спать.
Борох. Оставте ето, просю вас.
Цокуль. А я тобі кажу, що вона у мене буде служить,
Борох. Ні, не буде.
Цокуль. Та що ж вона, кріпачка ваша, чи як? Я більше заплатю - і піде до мене.
Борох. Ну, то я вам скажу насурйоз: вона - бродяга!
Цокуль. А ти ж держиш її, чом же я не можу?
Борох. Ми? Ми другово діло... я знаю, де її взяв. Ну, оставте... вам будуть непріятності, бо Рухля її любить, піднімить гвалт і з досади скажить уряднику, што вона бродяга... і од вас її візьмуть у острог, тоді ні вам, ні нам.