Ви справді сищик? І тут же: Стійте, де стоїте. Не дивіться на мене. Сищик?
Іноді.
Не морочте голову. Він почув дратування. Сищик чи не сищик?
Чим можу?
Ходімте до вас. Ідіть перший, двері не зачиняйте.
Поясніть.
Мене обікрали. Тут, у цьому домі. Тільки шуму не треба.
Розділ 9. Перстень із бірюзою
Одразу притислася спиною до дверей. Шукаючи, чим зайняти руки, тугіше затягнула пояс, хоч іще трохи і талія, здавалося, переріжеться навпіл. Дихання стало частішим, молоду жінку дрібно затрусило. Чечель не знайшов іншого виходу, як підійти впритул, міцно взяти обома руками за плечі, стиснути.
Вона нижча майже на голову.
Очі дивилися в очі.
Цього бракувало
Скажете, нарешті, що сталося? Платон був готовий почути фантастичну історію.
Мене обікрали, повторила Люсі. Мені боляче.
Чечель послабив тиск, та не пустив.
Вас могли обікрасти де завгодно, сказав твердо. Але не тут.
Тут усі злодії. Вона вперто правила своє. Якщо я розбуджу Мішеля й усе розкажу, буде грандіозний скандал. Вечір зіпсується через мене. А ці курки й без того так дивляться в мій бік Від одного погляду згоріти можна, а їх тут троє, аристократки срані. Люсі по-дитячому шморгнула носом. Ще ж ваш друг, отой, пишновусий, з зайцем. І його друг, солдафон. Живцем зїдять.
Здається, мосьпані, вам на кожного окремо й усіх разом начхати й наплювати.
Правильно здається. Вона знову шморгнула. Пустіть уже.
Патон забрав руки, відійшов на крок. Люсі зі щасливим виразом потерла носика.
Так, чхати, повторила. Я їх усіх зневажаю.
І мене?
Ще не знаю.
Коли так що тут робите? Чому прибігли до мене?
Сищиків більше нема, відповіла просто. Коли вас назвали зранку й усі здивувалися, запитала в Мішеля. Він чув про вас, Чечель пане Чечель. У вас якісь негаразди із законом чи владою. Ви живете то тут, то там, залагоджуєте делікатні справи за гроші.
Не помилився.
Я вам заплачу.
Справді? Звідки дістанете асигнації, дозвольте запитати? Під халатом калитка?
Хам і мужлан. Люсі сказала це без злоби. Слухайте, я їх зневажаю. Але це поважні, шановані в Харкові люди. І якщо тут через мене буде скандал, Мішель із усіма потім помириться. Усі ж тут одного поля ягоди. Але не зі мною. Мене вижене.
Знайдете іншого. Тим живете, Люсі. До речі, як вас справді звати?
Для вас має значення?
Вважайте, таким буде мій гонорар.
Черниш, мовила, наче виказувала державну таємницю. Черниш Люда.
Потерла ніс рукою, чмихнула.
Гаразд, доведеться відробляти. Чечель відступив, пропускаючи гостю. Проходьте, присядьте. Що у вас украли, коли, хто?
А як сяду швидше знайдеться?
Стійте. Платон знизав плечима.
Ні, все ж таки сяду!
Люсі випнула обтягнуті шовком халату груди, пройшла до канапи, відсунула розкладений на ній, уже випрасуваний фрак. Затримала погляд на циліндрі, підхопила капелюха, вдягнула собі на голову, легенько прихлопнула згори.
Пасує?
Ви прийшли міряти чоловічі речі. Чечель не запитував, лиш констатував побачене. Або ви нарешті кажете, чим можу бути корисним, або прошу вас піти.
Отак! Пана сищика не влаштовує моя компанія?
Платон наблизився, тепер дивився на молоду жінку згори вниз.
Людмило, ви звертаєте увагу на тих, хто вас тут оточує? Ці люди, хіба що крім господарів і челяді, вас недолюблюють. Це ще мяко сказано.
Ви справжній детектив. Ясновидець. Люсі кліпнула очима, укотре шморгнула.
Мене за інших обставин і в іншому місці ваше товариство влаштувало б цілковито. Але ви самі собі зараз дайте відповідь, чи сподобається панові Григоренку ваше перебування тут. Іще й у такому вигляді. Пальці легенько торкнулися шовку халата. А якщо хтось із гостей побачить, як ви виходите в такому вигляді від мене
Мішель викличе вас на дуель, відрізала Люсі, проте циліндр зняла. Мені тут нудно, пане Чечель. Це останнє місце на світі, де б я хотіла опинитися.
Ви самі обрали для себе такий шлях. Не потрапляти в подібні компанії можна лише в один спосіб: розірвати стосунки з вашим нинішнім, гм, опікуном.
Вирішили виховувати? Люсі знову потерла ніс, підвелася, ще раз подивилася Платонові в очі. Пізно, мосьпане, пізно. Я справді сама зробила вибір. Живу таким життям. Викине Мішель підбере інший мішель, довго сама не буду. Це не заважає мені тверезо оцінювати не тільки себе, а й отакі ось поважні, на цьому слові скривилася,
Люсі вже не кричала, сичала.
Ти тримала свій скарб у руці. У якийсь момент розтиснула. Перстеник впав, ти мимоволі копнула його. Закинула далеко під ванну й не помітила. Згадала, коли виявилося мало.
Чого мало?
Чечель про всяк випадок відступив іще далі. Переклав перстень із правої руки в ліву, затиснув двома пальцями. Нігтем правиці піддів бірюзовий камінчик.
Показав Люсі білий порошок у невеличкому отворі під ним.
Кокаїн.
Дай! Тепер викрита скиглила. Дай
Я колишній поліцейський, дорогенька. Пальці стулили кільце, ледь чутно клацнув малесенький замочок. По службі безліч разів мав справу з такими, як ти, любителями благородного. Розширені зіниці, постійно чухається ніс, ось такі особливі прикмети. Колечко справді непоказне, щоб ніхто не потягнув. Інші коштовності в тебе напевне є, але не вдягаєш просто так, лиш на вихід у люди.