Та вже бачу, озвалася повнява жіночка в соболиній шубі, до якої не дуже пасувала сіра пухова хустка. Справді, де б ви ще зустрілися! Вас ніби навмисне звели.
Лотерея, Наталочко, лотерея! реготнув Серж. А кажуть, чудес не буває!
Не можеш дочекатися? Жінка кинула на полковника нищівний погляд. Ви вже за зустріч хоч як причаститеся. Давайте, панове, бодай доїдемо спокійно.
Слухаюсь! Мухортов узяв під козирок, печально повернув Ковалевському флягу. Ось хто тепер мій генерал, фельдмаршал і головний наполеон.
Це відставний полковник адресував Чечелю його давній друг Серж напевне вже давно знав.
Дай тобі, Боже, здоровячка, Наталю Дмитрівно! вклонився Ковалевський. Правду сказала, ми ще за столом зустрінемося. І отоді вже ех! Він прокашлявся, затягнув, видихаючи разом із парою: Кому чару пи-ити! Кому здраву бу-ути!
Сніг зарипів під чобітьми Мухортова полковник пішов керувати візником, який саме лаштував позад фургона їхні валізи.
Душевна людина, промовив йому в спину Серж. Неодмінно познайомлю вас ближче. У відставці давно, трохи більше десяти років. Кульгає, звернули увагу?
Ні.
Трошки є. То його слабке місце, мосьпане. Бо не в бою поранений. На маневрах кінь вибуху злякався. Федір куди вершник, кавалерист спадковий не втримався, гепнувся, ногу поламав. Ще й у двох місцях, буває ж таке. Краще після такого кульгати у відставці, ніж кульгавим доповідати старшим за званням.
Мабуть. Не знаю.
А вдома, бачте, дружина ним керує. Хочете секрет?
Здається, тут про кожного є секрет.
Колись Наталочка зловила чоловіка з покоївкою. З того часу він у неї по струнці ходить. І став дуже великим моралістом.
Не думаю, що це секрет.
Мораліст не таємниця, погодився Ковалевський. Причину приховує. Але не від мене, тут же уточнив, ураз примружив очі, глянув за спину Платонові, трохи подався вперед: А це вже недобре. Його не вистачало.
Платон озирнувся на не дуже зграбного чоловіка в каракулевому пальті, який саме прибув і тепер допомагав своїй супутниці вибратися з відкритих саней.
Хто такий? поцікавився Чечель.
Ще одна шкатулка з секретом, процідив Серж, і настрій його швидко зіпсувався. Авакумов, Георгій світ Андріянович. Винокурні в нього, меценат-благодійник. Покровитель муз, театральних. Салон у нього вдома, дружина запрошує, Олена Луківна.
Тон зовсім не сподобався Платонові.
Ви говорите так, мовби він не віддає, а краде.
У мецената цього в коханцях молоді актори.
Відколи ви зробилися моралістом, Сергію Павловичу? Покровителі муз дуже часто роблять це не без користі. Якщо дружина терпить його звязок із акторками
Ви не дочули, мосьпане? зиркнув Ковалевський. Я сказав акторки? Актори, Платоне Яковичу. Молоді актори. І не лише молоді.
Чечель присвиснув.
Оце секрет? Навряд, якщо ви знаєте. І навряд тільки ви.
Радше так: усі втаємничені зберігають пристойність. Таємні пристрасті пана Авакумова не повинні витекти на публіку. Поки про це не говорять уголос, тим більше поки на це не натякають газети, ніхто ні на кого не нарікає. Олену Луківну все влаштовує. У них давно гармонія, па`рі навіть заздрять. Дітей не мають, бо вона собі придумала безпліддя. Знаю, бо з моєю благовірною в товаришках, разом шушукаються про різні такі речі. Але ж погодьтеся, тип не дуже приємний.
Не ви його запросили.
Справедливо. Тож пристойність вимагає привітатися.
Обсмикнувши пальто, Ковалевський рушив до новоприбулих.
Поки він виконував світські ритуали, Чечель нарешті згадав про багаж.
Заходився керувати візником їхніх саней, аби той вантажив валізу й міцніше припинав мотузками. Свого Платон із собою нічого не брав, розсудивши: до завтра цілком перебуде в тому, що на ньому. Трохи подумавши, виклав і залишив у кімнаті, виділеній гостинним та вдячним Сержем, свій «апаш».
Не бачив потреби брати на прийняття зброю.
Хотілося бодай на якийсь час викинути з голови все й просто відпочити.
А зброя в кишені чи в рукаві мимоволі змушувала чекати неприємностей.
Чекати вже справді холодно, почув позад себе бурчання Ковалевського. Комусь треба брати уроки етикету.
Не всі в зборі?
І я про це. Знати б, кого нема. Бо тут знайомі лиця й сюрпризи, добрі й погані. Тому я повірив у випадкові числа.
Дотепер не вірили?
Серж нарешті причастився з фляги, передав Чечелю, глянув на церковні куполи, для чогось перехрестився.
Що? перепитав, не дочувши, враз протягнув: А-а-а, зрозумів. Грішним ділом подумалося, Мілкуси хочуть зібрати в себе якусь пристойну компанію. Познайомитися, дружбу звести. Треба ж їм у Харкові на когось спиратися, коли вже вирішили сюди перебратися.
Не назавжди ж. Лише резиденція.
Скажете, сидітимуть там крячками? Хай би з вами! Мілкус ногами не ходить. Возити його за тридцять верств клопіт. А так започаткує собі в резиденції салон чи щось такого. Не гора до Магомета, а Магомет до гори йтиме, знаєте ж приказку. Платон кивнув. Орхідеї з лотереєю так, для пристойності та інтриги. Бачте, як вийшло.