Упорались?
Не вкладався, зізнався Серж. Довелося просити ще три тисячі. Дали, але мусив підписати хитрий папірчик. Мовляв, якщо й після додаткових асигнувань не вправлюся, визнаю неспроможність. І поверну всю вартість робіт.
Ого!
Ого-го! передражнив Ковалевський. То, мосьпане, був міцний копняк-с! Знав, чортів син, чим брати!
Впоралися?
Ще б пак! Серж випнув груди. Резиденція ніби на теплу пору року. Та ось прибули господарі перед Різдвом. Усім задоволені, бачив обох. Було то, Платоне Яковичу, за тиждень до прийняття в голови. Там знову Серафима зявилася.
З чоловіком?
Сама. Ходила між гостями, щебетала. А за нею троє дівчат із оберемками орхідей. Продавала одну квітку за десять рублів.
На вашому підряді розорилися? гмикнув Платон.
Благодійність, казав же! Виголосила перед тим коротку промову. Закликала дбати про сиротинці, має намір створити власний фонд. Не те щоб у Мілкусів грошей не було Турбота про дітей справа спільна. Всякий, хто себе поважає, мав би долучитися до благородної справи. Хто б сперечався Я сам пять квіток купив, мосьпане. Та й інші гості задніх не пасли. Тут, скажу вам, інтерес до її персони спрацював більше.
Підозрюю Тобто цілком згоден. Мене Мілкуси вже так само зацікавили. Зараз Чечель говорив правду.
До квітки додавався білетик. Лотерея. Одна квітка один білетик. Пять маєте пять. На кожному номерок намальований. Серафима своїми ручками розривала білетик навпіл. Цифра на кожній половинці.
Нарешті глибоко всередині ворухнулася цікавість.
Щось новеньке в благодійних акціях.
Серафима оголосила: як усе розпродадуть, буде лотерея. Удома чоловік за якийсь час тягнутиме ці корінці. Зробить пять спроб. Тих благодійників, чиї номери випадуть, подружжя й запросить на вечерю подяки. Після Різдва.
І випало вам.
На мою душу аж пять лотерей! реготнув Ковалевський. Навіть не здивувало! Ось три дні тому посильний приніс конверта з почесним адресом. Завтра прийняття. Треба збиратися. Побажання для кавалерів смокінг чи фрак. Побажання для дам загадкова маска.
Чечель відчув, як хребтом пробігли мурашки.
Засвербіло.
Потер спину об крісло, кліпнув.
А в тому щось є від авантюрних романів. Починаю вірити у графа Монте-Крісто. Хтось із двох начитався фантазій мсьє Дюма. Я навіть готовий закластися: пані Мілкус. Скільки років їй, кажете?
Двадцять три.
Чоловік паралізований мільйонер. Романтичне знайомство на корабельній палубі. Як ще заявити про себе світському товариству?! Тим більше тут, у Харкові
У провінції, хочете сказати? підморгнув Серж.
Нічого такого я не
Нехай вам! добродушно реготнув Ковалевський. Провінція, крути не крути. З якого боку не глянь. Не столиця, мосьпане, не столиця-с. І дамочка не проста, ох, не проста. Чуйка в неї, Платоне Яковичу. Бачте, знайшла до тутешньої братії підхід. Влилася в коло обраних, так би мовити.
Чечелю закортіло сказати щось ядуче на адресу обраних.
Стримався.
Похвалив себе подумки.
Інтригуєте, Сергію Павловичу. Вже хочу познайомитися з цією екстравагантною парочкою.
Справді? Ковалевський зміряв його дивним поглядом.
А що такого?
Не повірите: шукав слів, аби запропонувати вам завтра їхати зі мною. Запрошення, яке мені принесли, дійсне на дві персони.
Так розумію, друга персона пара. Жінка або
Жінка, жінка. Баба, мовив Серж, знову розгладивши вуса. Мужчини презентували квіти дамам. Жодна із супутниць, які були на прийнятті, грошей за орхідеї не платила. Отже, лотерейні білети розігрувалися між кавалерами.
І як буде виглядати? Я ваша пара?
Мій товариш. Друга особа. Супутник, кинув Ковалевський. Благовірна моя, знаєте ж, на водах. Христі не до візитів. Тим більше у карнавальних масках. Ще й за тридцять верств від Харкова, взимку, по морозу. Вам же, мосьпане, зараз скласти мені компанію ох яка вигода.
Вигода?
Пряма. Серж говорив упевнено. Вам сьогодні натякнули, що бажано швидше забратися з міста. Куди ви поїдете? Новий рік за три дні. А так машина хай собі стоїть у гаражі. Ніби залишили Харків і в той же час далеко збиратися не треба.
Це ж на одну ніч
Е-е, Платоне Яковичу Господар багатозначно помахав пальцем. Я ту Мілкусиху бачив наживо лиш раз. Чоловіка її достойного взагалі не маю честі знати особисто. Та ми ж із ними на короткій нозі непрямо, через підряд. Слово до слова
і залишитесь у них гостем.
Хочете збагрити мене? Естафета
Фе, пирхнув Серж. Ви мене ображаєте, мосьпане. Згадайте, про що говорили. Вам варто мати більше покровителів, більше підтримки. Мільйонер американець не найгірший варіант. Хай навіть не лишитесь у гостях, забудьте, то я ляпнув. Та все одно моєї рекомендації, думаю, буде досить. Чує моє серце, таким утаємниченим особам, як Мілкуси, неодмінно знадобиться поруч людина з вашими здібностями.
Здібностями?
Лагодити делікатні питання. Ковалевський підморгнув, діловито потер руки, зиркнув на годинник у кутку. Лише по четвертій. Часу вистачить.
Для чого?
Збирайтеся. Поїдемо на Сумську, до одного кравчика. Є в нього готові парадні костюми. Смокінг, фрак, що добере. І піджене по фігурі там, на місці. Вважайте новорічним дарунком, мосьпане.
Чечель шукав причини відмовитись і не знаходив. Бо не дуже й хотів. Переддень новорічних свят усе ж впливав і на нього. Якби збиратися й забиратися геть треба було в інший час, навіть не думав би довго. Звик за чотири роки кочового життя, завжди був готовий вирушати в путь.