Рибки хотіли подивитися на цей карколомний стрибок, та враз кинулися врозтіч, ніби по них хто вистрілив. Щось велике й страшне зявилося серед рибок, кинулося під корабель, вхопило його за днище велетенськими зубами й шмигнуло вглиб. Від корабля не лишилося й сліду. Тільки на тому місці, де він зник, борсалося у воді троє мурашок. Мурашки махали руками, дригали ногами, випльовували воду.
Хлопці, не буду я Ферда Муравлик, коли це не хребтоплавка! крикнув один із мурашок з червоною крапчастою хустинкою на шиї й кількома спритними гребками підплив до берега.
Ото дивуватиметься, коли побачить, що нас на кораблі немає, й коли не знайде на ньому ніякої поживи! заїкаючись, сказали двоє інших мурашок.
Вода була холодна бррр! Вони струшували з себе воду й тремтіли від холоду. Вони були дуже схожі на свого капітана, тільки на шиї мали невеличкі жовті бантики. Та...
Та це ж був Ферда з друзями! Це був той корабель, на якому вони пливли до свого мурашника! І майже дісталися додому. Та якби хоч трохи забарилися, хижа хребтоплавка потопила б їх усіх.
То хай собі, дурна, бере той корабель. Нехай кусає голе дерево. Нас вона там уже не знайде, сказав на березі Ферда, коли вже зовсім обсох.
Ось погляньте, тут росте дерево, на якому живуть лісові бджоли. Ми завжди ходили до нього по мед, зраділи Фердині друзі. Отже, ми зовсім недалеко від мурашника!
ПРО ДУРИСВІТКУ БДЖОЛУ ТА ПРО ЛИЦАРЯ, ЩО ХОВАВ КУЛЬКИ СОБІ ЗА ОБЛАДУНОК
Фердо, ходімо! Тільки спробуємо трішечки! підюджували його друзі.
Але Ферда й сам розпалився. Він уже уявляв собі, що купається в меду.
Зараз, зараз, почекайте, я вам принесу! Я туди скочу, а ви тут постережіть, щоб мене, бува, хто не застукав зненацька.
І миттю зник у маленькій щілині в дереві, й не було вже по ньому ні слуху ні духу.
Що було робити друзям-мурашкам? Довелося слухатись. Посідали вони коло дерева на траві, чекали меду, ковтали слину й стерегли.
Повз них пройшла Бджола. Вона глянула на мурашок якось дивно.
Що ви тут робите?
Нічого. Ми просто так собі сидимо, відповіли смиренно мурашки. І вдали, ніби й справді просто так собі сидять.
Щоб тільки до нашого меду не йшли! продзижчала Бджола й почимчикувала далі.
Та далеко від них не відійшла. Увесь час озиралася, увесь час зупинялася, аж раптом обернулася й кинулася до мурашок.
Гей, ви там! крикнула Бджола ще здалеку, показуючи на них пальцем. А чи не хочете зіграти зі мною в кульки?
А-а-а-ах, зітхнули з полегкістю мурашки. Вони вже думали, що Бджола хоче їх обох схопити. Звичайно, зіграємо, пані. Залюбки!
І витягли кожен приблизно по десять кульок. Бджола теж витягла, та тільки, на диво, одну-єдину кульку.
Ну, починаймо!
Закрутилась, пятою зробила ямку, й, перш ніж мурашки отямилися, Бджола кинула свою кульку так, що та впала зовсім близько від ямки. Мурашкам не поталанило. Бджола за хвилину виграла в них дві кульки. Цього разу мали починати мурашки. Ось тепер вони напевно виграють. Та де там! Бджола під час гри гасала між кульками й свою кульку завжди встигала присунути ногою ближче до ямки, а їхні притоптати до землі. І коли мурашки влучали в них цок-цок! кульки не хотіли навіть від землі відліпитися. Отак і виграла Бджола всі кульки.
Пані, ви граєте нечесно. Так не роблять, розсердився нарешті один мурашка, мало вже не плачучи.
Аж лясь! дістав потиличника.
То що, хлопчиську, так не грають?
І лясь! дістав другого потиличника.
Пані, віддайте нам наші кульки, заскиглив другий мурашка й схопив Бджолу за крило.
Та мало й сам не дістав потиличника. Зчинилася бійка. Прибігли ще дві бджоли й спитали:
Що тут діється?
Ось подивіться, дівчата, ці двоє хлопчаків хотіли в мене забрати кульки, які програли. Хапайте їх!
І вже ті дві бджоли почали ганятися за муравликами.
Це неправда, неправда! кричали мурашки. Вона грала нечесно, то наші кульки!
Еге ж, ха-ха-ха, ті кульки я виграла! лементувала Бджола, і їй на допомогу прийшло вже стільки робочих бджіл, що й не полічити.
Раптом від дерева загриміло:
Тихо, дітвора! Що там з тими кульками?
Усі спинилися й повернулись до дерева. При головному вході до гнізда лісових бджіл стояв прекрасний лицар у великому важкому обладунку, з велетенським щитом і довгим мечем. Справжній привид. Усі вмить замовкли, і вражені бджоли самі розступилися, щоб дати дорогу невідомому лицареві.
Що сталося? загримів лицар, підняв меча й пішов просто на мурашок.
Е-е-е-е... програли, а тепер хочуть забрати кульки назад, видушила з себе Бджола й показала кульки, які начебто виграла.
Дайте мені ці кульки, пані! Я одведу мурашок до вязниці. Коли я випущу їх, то кожен з них повинен буде принести вам тисячу кульок.
Сказавши це, лицар узяв у Бджоли кульки, висипав їх собі за панцир, а на мурашок замірився мечем.
Швидше, розбишаки, а то я вас заколю!
Бджоли з подиву ніяк не могли отямитись. Жодна не змогла пояснити, де тут узявся лицар. Але всі вони раділи, що він одведе мурашок до вязниці. А дурисвітка Бджола ще й кричала вслід лицареві:
І нехай вони принесуть мені хоч одну скляну кульку!
В неї вже грюкав Ферда:
Одчиняйте, пустіть мене, а то я вам увесь мурашник розкидаю.