Дивна річ поезія, подумалось. Усього кілька скупих слів, а у свідомості травневе небо, вагітна зливою хмара, пахощі трав і грандіозність просторів. Просторів, серед яких не могли убити за кількадесят доларів. Про них розповідав і Тарас Шевченко. А у його часи могли так вчинити? Напевне могли. А може й ні. Нинішніх бандитів породила поразка національно-визвольних змагань і роки комуністичної влади. Ті роки, які викоренили українську інтелігенцію і замінили її інтернаціональним пролетаріатом. Безграмотним, безпринципним і жорстоким. Здатним лізти по трупам задля гамування своїх потреб.
Андрій повернувся спиною до вікна. Артем Підгірний схилився над аркушем паперу, щось на ньому виписуючи.
Пиши, пиши, Ален Прост, Соколовський загасив недопалок. Не забудь, що з тебе ще за підвіску до «Жигулів» припадає.
Розділ 9
30 квітня 1996 року. 9.00.
м. Камянець-Подільський. Міський ринок
Софрон йшов на чолі групи небезпечного вигляду молодиків, приглянувшись до яких, можливо було впізнати Біляша, Буню, Балабона і Морду. Натовп розступався перед ними і лише позаду чувся стривожений шепіт. Софрон був на сьомому небі від щастя. Страх це влада. А його боялися. І не лише убогі, що тікали тепер із його шляху. Софрона боялися навіть ті, хто йшов позаду нього. І зовсім не тому, що Потап учора на східняку офіційно оголосив його своєю правою рукою. Вони боялися від хвилини, коли Софрон постріляв тих бовдурів у «Форді». Софрон знав це і відчував гордість. За поясом холодило бік руківя «ТТ», і це додавало ще більше впевненості у собі. І нехай перша справа, на яку Потап відрядив його самостійно, не надто складна, він продемонструє, що вибір бригадира був вдалим.
За хвилину підійшли до пофарбованого у коричневий колір кіоску, з якого повновида молодиця у болоньєвому спортивному костюмі торгувала турецькими шкіряними куртками. Софрон зупинився, впритул поглядаючи на крамарку, решта бандитів вишикувалися в ряд у нього за спиною.
Ну? нахабним голосом звернувся до молодиці Софрон.
Та зблідла і не знала, що відповісти. Руки її почали тремтіти так сильно, що вона впустила вішалку з чорною чоловічою курткою, яку саме тримала у руках.
Чого мовчиш, суко? похмуро запитав Софрон. Хто тут такий сміливий? Хто хобот догори здіймає?
Ми платили, промимрила крамарка.
Платили вони Чоловік де?!
Невідомо звідки взявся кругленький чоловічок у шкіряному картузі і такому ж, як на молодиці, спортивному костюмі.
Хлопці, заспокойтеся, я тут, тремтячим голосом сказав він. Ми завжди нормально платили. Усі хочуть жити, і ви, і ми давайте по-людськи!
З тобою по-людськи, барига? А ти вважаєш, що ми не по-людськи обходимося? Чи може я не знаю, скільки ти тут маєш? Он яке рило нажер, чепушило!
Чоловічок почав тремтіти, як і його дружина, але все ще намагався боронитися.
Хлопці, не можу я платити вісім доларів щодня. Пять! Будьте людьми!
Софрон з посмішкою вхопив його за петельки.
Фуфло нам не штовхай. Не можеш платити забирайся з базару, не займай місця. Хай торгує той, хто зможе сам заробляти й гарним людям платити. Згоден? сам цього не помічаючи, Софрон почав наслідувати поведінку Потапа. І от це «згоден» було саме з тієї опери.
Чоловічок зітхнув.
Добре, хай буде вісім. Але без ножа ріжете
Софрон відпустив його, дбайливо розправив зімяту одежину і підтягнув змійку «блискавки» на грудях співрозмовника.
Ще не ріжемо, не гони біса.
Несподівано він розмахнувся і щосили зацідив чоловічку в обличчя кулаком. Той з криком полетів шкереберть. За собою потяг кількадесят вивішених на вітрині курток, піджаків і пальт.
Софрон поглянув на натовп базарного люду, який щільно їх оточив і мовчки спостерігав за екзекуцією непокірного. Що ж, глядачів зібрано. Пора розпочинати виставу. Він їм покаже хто тут господар. Заодно й декому роти закриє. Адже усім відомо, що найкращий спосіб залякування це публічна кара. Він дістав з-за пояса пістолет і став коліном на груди продавцеві.
А от зараз будемо різати. То це ти, дракон, хайло розчиняв і патякав по базару, мовляв досить терпіти бандитів?
Я такого не казав! очі у чоловічка стали схожими на рачачі.
Хочеш мене прогрузити, Вася?!!
Ні!
Мовчи, вівця! Я точно знаю не лише що, а де і кому ти говорив. То як, повториш зараз? Перед братвою!