– Занадто рано для точної оцінки. Мені доведеться повернути її до лабораторії та провести ще кілька тестів, перш ніж я зможу прийняти остаточне рішення.
– Коли можна очікувати попереднього звіту? – поцікавився Ворвік.
– Ти завжди такий нетерплячий, Вільяме…»
Гаррі відвів погляд. Він раптом збагнув, хто скоїв убивство.
***
Незважаючи на те, що Емма не бажала пристати на пропозицію Себастьяна залучити до ради директорів Джайлза та Ґрейс, аби забезпечити собі певність у вирішальному голосуванні, вона все ж вважала своїм обов’язком поінформувати брата та сестру про те, що відбувалося. Емма з гордістю представляла сім’ю в правлінні, хоча й занадто добре знала, що ніхто з родичів не прагнув дізнатися, що відбувається за зачиненими дверима в компанії Беррінґтонів, доки вони отримували свої щоквартальні дивіденди.
Джайлз був зайнятий своїми обов’язками у Палаті представників, які стали ще вимогливішими після того, як Г’ю Ґейтскелл запропонував йому вступити до тіньового уряду як міністр європейських справ. Це означало, що його тепер рідко бачили у власному виборчому окрузі, незважаючи на те, що політик мав турбуватися про своє місце, водночас регулярно відвідуючи ті країни, які голосували за дозвіл Об’єднаному Королівству вступити до ЄЕС. Лейбористи вже кілька місяців передували в соціологічних опитуваннях думок, і цілком імовірно, що після наступних виборів Джайлз стане міністром у новому уряді. Тож останнє, що йому було потрібно, це відволікатися через груші на вербі.
Гаррі з Еммою були в захваті, коли Джайлз нарешті оголосив про свої заручини з Ґвінет Г’юз, але не в соціальному стовпчику «Таймс», а в пабі «Страус», у самому серці свого округу.
– Я хочу бачити вас одруженими ще до найближчих виборів, – заявив Ґріфф Гаскінс, його аґент по округу. – А якби Ґвінет змогла завагітніти на першому тижні кампанії, було б іще краще.
– Як романтично, – зітхнув Джайлз.
– Мене не цікавить романтика, – заперечив Ґріфф. – Я тут, аби переконатися, що ти сидітимеш у Палаті представників і після наступних виборів, бо якщо цього не станеться, можеш бути певним, що тебе очікує пекло.
Джайлз хотів засміятися, але він знав, що Ґріфф має рацію.
– Чи ви вже визначилися з датою? – поцікавилася Емма, котра вирішила приєднатися до них.
– Весілля чи загальних виборів?
– Весілля, йолопе.
– Сімнадцятого травня в реєстраційному бюро Челсі, – поінформував сестру Джайлз.
– Буде контраст із церквою Святої Маргарити у Вестмінстері[4], але принаймні цього разу ми з Гаррі можемо сподіватися на запрошення.
– Я попросив Гаррі бути моїм дружбою, – сказав Джайлз. – Але щодо тебе я не дуже впевнений, – додав він із посмішкою.
***
Час для голосування міг би бути й кращим, але єдиний шанс побачити сестру Еммі випав на вечір перед вирішальним засіданням правління. Вона вже контактувала з тими директорами, які, наскільки вона знала, підтримували її, а також одним-двома, котрі, як вона відчувала, вагалися. Та й хотіла повідомити Ґрейс, що все ще не може передбачити результати голосування.
Ґрейс цікавилася статками компанії навіть менше за Джайлза, а одного разу чи навіть двічі забула обготівкувати квартальний чек із дивідендами. Нещодавно її призначили старшим викладачем у Ньюнгемі, тому вона рідко вибиралася далі за околиці Кембриджа. Емма час від часу могла спокусити сестру приїхати до Лондона для відвідин Королівського оперного театру, але лише на денну виставу, щоб мати достатньо часу для спільної вечері, перш ніж сестра сяде на потяг назад до Кембриджа. Як пояснювала Ґрейс, вона не мала бажання спати в чужому ліжку. Наскільки витончена в одному, настільки ж обмежена в іншому, як колись зауважила їхня шанована матуся.
Прагнення послухати постановку Лукіно Вісконті «Дона Карлоса» Верді виявилося непереборним, і Ґрейс навіть затрималася на вечерю, уважно слухаючи, як Емма пояснює їй наслідки вкладення таких значних фінансів компанії в один проєкт. Ґрейс мовчки жувала зелений салат, лише час від часу коментуючи, але нічого не пропонуючи, поки в бесіді не виникло ім’я майора Фішера.
– Він також одружується за кілька тижнів. Знаю з надійних джерел, – повідомила Ґрейс, чим неабияк здивувала сестру.
– Господи, і хто захотів вийти заміж за цю мерзенну істоту?
– Сьюзі Лемптон, здається.
– Звідки я знаю це ім’я?
– Вона навчалася у «Червоних дівах», коли ти була старостою, але вона на два роки молодша за тебе, тому навряд чи ти її запам’ятала.
– Тільки ім’я, – сказала Емма. – Тож тепер твоя черга мені розповідати.
– Сьюзі була красунею ще до шістнадцяти років, і вона це знала. Хлопці просто торопіли з роззявленими пельками, спостерігаючи, як вона проходить повз них. Після «Червоних дів» вона стрибнула у перший же потяг до Лондона та зареєструвалася у провідній модельній аґенції. Після того як вийшла на подіум, Сьюзі вже не приховувала факту, що шукає заможного чоловіка.
– Якщо це так, то Фішер не надто велика риба.
– Можливо, тоді вона на нього й не глянула б, але тепер, коли їй уже за тридцять і її найкращі дні як манекенниці вже закінчилися, один із директорів «Судноплавної компанії Беррінґтонів» з арґентинським мільйонером серед своїх покровителів цілком може виявитися її останнім шансом.
– Та невже у неї все так кепсько?
– Авжеж, – відповіла Ґрейс. – Її двічі кидали. Одного разу біля самого вівтаря, і мені сказали, що вона вже проциндрила всі гроші, які суд призначив їй після результативного процесу про порушення обіцянки. Вона навіть заклала обручку. Ім’я пана Мікобера[5] їй, мабуть, не знайоме.
– Бідолашна жінка, – тихо видихнула Емма.
– Не слід так переживати за Сьюзі, – запевнила її Ґрейс. – Ця «бідолашна жінка» навчилася так хитрувати, що цього немає в навчальній програмі жодного університету, – додала вона, перш ніж допити каву. – Навіть не знаю, кого мені шкода більше, бо не можу повірити, що цей шлюб триватиме довго.
Ґрейс зиркнула на годинник.
– Мушу бігти. Не можу дозволити собі пропустити останній потяг.
І без жодного більше слова поцілувала сестру в обидві щоки, вибігла з ресторану й гукнула таксі.
Емма посміхнулася, спостерігаючи, як сестра зникає в салоні чорної автівки. Грація, можливо, й не була серед її найбільших сильних сторін, але не було жінки, якою б Емма захоплювалася більше. Кілька минулих і теперішніх поколінь студентів Кембриджа могли лише отримати користь від навчання у цієї старшої викладачки у Ньюнгемі.
Коли Емма попросила рахунок, то помітила, що її сестра залишила на тарілці збоку однофунтову банкноту. Ця жінка нікому не хотіла бути винною.
***
Дружба вручив нареченому просту золоту обручку. Джайлз своєю чергою одягнув її на безіменний палець лівої руки панни Г’юз.
– Оголошую вас чоловіком і дружиною, – заявив реєстратор. – Можете поцілувати наречену.
Хвиля оплесків привітала сера Джайлза та леді Беррінґтон. Обід після церемонії відбувався у «Кедоґен-армс» на Кінґс-роуд. Могло скластися враження, що Джайлз зумисне вирішив зробити своє друге весілля зовсім не схожим на перше.
Коли Емма зайшла до пабу, то помітила, як Гаррі спілкується з аґентом Джайлза, на обличчі котрого сяяла широка усмішка.
– Одружений кандидат отримує набагато більше голосів, ніж розлучений, – пояснював Ґріфф Гаррі, перш ніж осушити третій келих шампанського.
Ґрейс балакала з нареченою, котра ще донедавна була однією з її аспіранток. Ґвінет нагадала, що вперше зустріла Джайлза саме на вечірці, яку влаштувала Ґрейс, аби відсвяткувати свій день народження.
– Мій день народження був лише приводом для тієї вечірки, – зізналася Ґрейс, більше нічого не пояснюючи.
Емма обернулася до Гаррі, біля якого щойно з’явився Дікінс. Вони, без сумніву, обмінювалися своїми враженнями від того, що відбувалося. Емма не могла пригадати, чи був Елжернон професором в Оксфорді. Він, звісно, виглядав таким, як і в шістнадцять років, якби тоді ще мав і цю неохайну бороду та був одягнений у той самий костюм.