Емма посміхнулася, коли помітила Джессіку, яка сиділа, схрестивши ноги на підлозі, захоплена малюванням на звороті скатертини Себастьяна, котрому дозволили відвідати церемонію після обіцянки, що він повернеться до шостої вечора, а зараз він розмовляв із дядьком. Джайлз схилився й уважно слухав, що каже його небіж. Не треба було мати сім п’ядей у чолі, щоб докумекати, про що йшлося.
– А якщо Емма програє голосування, – сказав Джайлз.
– Беррінґтони навряд чи задекларують прибуток в осяжному майбутньому, і ти більше не зможеш отримувати свої щоквартальні дивіденди.
– А є якась хороша новина?
– Є, може виявитися, що такий проникливий підприємець, як Росс Бьюкенен, має рацію щодо того комфортабельного лайнера, і Беррінґтонів може чекати світле майбутнє. Тоді ти зможеш зайняти своє місце в уряді, не турбуючись про те, як вижити на зарплату міністра.
– Мушу сказати, що дуже радий твоїм зацікавленням сімейною справою, і можу лише сподіватися, що ти продовжиш це робити, як тільки потрапиш до Кембриджа.
– Можеш бути в цьому впевнений, – підтвердив Себастьян, – адже мене дуже хвилює майбутнє компанії. І хочу вірити, що до того часу, коли я обійму посаду голови ради директорів, це все ще буде сімейний бізнес.
– Ти справді думаєш, що Беррінґтони можуть збанкрутіти? – запитав Джайлз, і в його голосі вперше зазвучала тривога.
– Це здається малоймовірним, але це призначення до складу ради директорів майора Фішера справі не допоможе, адже не сумніваюся, що його інтерес до компанії діаметрально протилежний нашому. Насправді за ним стоїть дон Педро Мартінес, а я не впевнений, що виживання Беррінґтонів є частиною їхнього довготермінового плану.
– Я впевнений, що Росс Бьюкенен із Еммою виявляться вагомою противагою Фішеру і навіть Мартінесу.
– Можливо. Але пам’ятай, що вони не завжди співають в унісон, і Фішер обов’язково цим скористається. Тож навіть якщо вони нейтралізують Фішера на короткий термін, усе, що йому буде треба, лише зачекати кілька років, аби все само впало йому в руки.
– На що ти натякаєш? – спитав Джайлз.
– Ні для кого не таємниця, що Росс Бьюкенен планує у недалекому майбутньому піти у відставку, мені повідомили, що нещодавно він придбав маєток у Пертширі, неподалік від трьох зручних полів для гольфа та двох річок, що дозволить йому цілком віддатися своєму захопленню. Тож незабаром компанії доведеться шукати нового голову.
– Але якби Бьюкенен пішов у відставку, очевидним вибором на його місце стала б твоя мама. Зрештою, вона – член сім’ї, і ми все ще контролюємо двадцять два відсотки акцій компанії.
– Але до того часу Мартінес також зможе придбати двадцять два відсотки, або й навіть більше, бо я дізнався, що він скуповує акції «Беррінґтонів», щойно вони потрапляють на ринок. І коли постане питання вибору голови правління, він матиме свого кандидата на цю посаду.
6
Коли Емма увійшла до зали засідань у п’ятницю вранці, то не здивувалася, що більшість її колег-директорів уже на місці. Тільки смерть стала б прийнятною причиною відсутності на цій зустрічі; Джайлз назвав би її «надзвичайними зборами».
Голова спілкувався з контр-адміралом Саммерсом. Клайв Енскотт жваво бесідував зі своїм партнером по гольфу Джимом Ноулсом, який уже встиг повідомити Еммі, що коли справа дійде до голосування, вони обоє підтримають голову правління. Емма ж приєдналася до Енді Доббса та Девіда Діксона, котрі обоє дали зрозуміти, що підтримають її.
Філіп Вебстер, секретар компанії, та Майкл Керрік, фінансовий директор, вивчали технічну документацію проєкту комфортабельного лайнера, яку виклали на стіл разом із тим, чого Емма ніколи раніше не бачила, – моделлю «Бекінґема», виконаною в масштабі. Жінка була змушена визнати, ця модель виглядала дуже спокусливо, а хлопчики іграшки полюбляють.
– Буде гаряче, – зауважив Енді Доббс Еммі, коли двері зали засідань зачинилися після того, як туди зайшов десятий директор.
Алекс Фішер залишився стояти біля дверей. Він виглядав трохи знервованим, як новак у перший день навчання, який зважує, чи захоче хтось із інших хлопців із ним спілкуватися. Голова одразу ж відійшов від свого гурту й пройшовся кімнатою, щоб привітати його. Емма спостерігала, як Росс тиснув руку майору формально, зовсім не так, коли вітав шанованого колегу. Щодо Фішера вони поділяли ту ж саму думку.
Коли дідівський годинник у кутку кімнати почав відбивати десяту, розмови вмент припинилися, і директори зайняли відведені їм місця за столом. Фішер, немов панночка на церковних танцях, продовжував стовбичити, поки не лишилося єдиного порожнього місця, наче в музичній забаві з кріслами. Він зайняв вільне крісло навпроти Емми, але в її бік не дивився.
– Доброго ранку, – привітався голова, коли всі влаштувалися у своїх кріслах. – Чи можу я відкрити цю зустріч і привітати майора Фішера в наших рядах на посаді директора?
Лише один чоловік тихо пробурмотів: «Слухайте, почуйте», але це й не дивно, адже він не входив у правління, коли Фішер займав там посаду одного з директорів.
– Це, звісно, буде другий його термін у правлінні, тож до наших методів звикати йому не доведеться, і він проявить ту лояльність, якої ми всі очікуємо від будь-якого члена ради директорів, котрий представляє нашу видатну компанію.
– Дякую, пане голово, – відгукнувся Фішер. – І хотів би сказати, наскільки мені приємно повернутися в правління. Дозвольте запевнити, що я завжди робитиму все для процвітання Беррінґтонів.
– Радий це чути, – зауважив голова. – Однак нагадую вам, як роблю це для кожного нового члена правління, що купівля або продаж директором будь-якої кількості акцій компанії без попереднього інформування фондової біржі та секретаря компанії є протизаконною.
Якщо Фішер і відчув, що ця гостра стріла була спрямована на нього, то остання не потрапила в ціль, оскільки він просто кивнув і посміхнувся. Тим часом пан Вебстер старанно записував слова голови у протокол. Емма була цьому тільки рада.
Після того як прочитали та затвердили протокол минулого засідання, голова закинув свою першу гранату:
– Члени ради не могли не помітити, що в порядку денному сьогоднішнього засідання є лише один пункт. Як ви всі знаєте, я вважаю, що настав час ухвалити рішення, яке, гадаю, що не перебільшую, вирішить майбутнє Беррінґтонів, а можливо, й майбутнє когось із тих, хто зараз служить компанії.
Виявилося, що кількох директорів здивувало таке вступне слово Бьюкенена, і вони почали перешіптуватися між собою. Голова недвозначно дав зрозуміти, що якщо не виграє голосування, то подасть у відставку з посади голови правління.
Проблема Емми полягала в тому, що у неї не було відповідної зброї. Вона з кількох причин не могла погрожувати звільнитися, не в останню чергу тому, що жоден інший член родини не мав бажання зайняти її місце в раді. Себастьян радив, якщо вона програє голосування, вийти з ради директорів, тоді вони з Джайлзом зможуть продати свої акції й отримають подвійну вигоду – це принесе сім’ї гарний прибуток, водночас залишаючи Мартінеса з носом.
Емма звела погляд на портрет сера Волтера Беррінґтона. Вона наче чула, як дідусь каже: «Не роби нічого, про що шкодуватимеш, дитино».
– У будь-якому разі нам треба обміркувати все й ухвалити зважене рішення, – продовжив Росс Бьюкенен. – І сподіваюся, що всі директори висловлять свою думку без страху й упереджень.
І він кинув свою другу гранату.
– З огляду на це, пропоную пані Кліфтон відкрити дебати не лише тому, що вона виступає проти мого плану будівництва нового лайнера зараз, ми також не повинні забувати, що вона представляє двадцять два відсотки нашої компанії, і саме її знаменитий предок, сер Джошуа Беррінґтон, заснував цю компанію понад сто років тому.