Під теплою пуховою ковдрою ми з Маринкою миттєво зігрілися.
Тепер ми запамятаємо це Різдво назавжди! Гарячий шепіт Маринки зігрів мені вухо, і я сильно притиснув її до себе.
Глибокої ночі мене розбудив якийсь шурхіт, що долинав із зали. Маринка спала, як байбачок. У будинку і за вікном було тихо. Казкова різдвяна ніч тривала, і я завмер, прислухаючись до цього галасу, ніби перевіряв: чи справжній це шерех, чи казковий.
Але шерех тривав і ставав голоснішим. І я, трохи побоюючись, підвівся з ліжка, підійшов до зачинених дверей до зали. Відхилив одну половинку.
Місячне світло падало крізь віконце на частину круглого столу. І в цьому світлі я побачив на столі двох мишок, які доїдали нашу різдвяну вечерю.
На моєму обличчі виникла усмішка полегшення. Я зайшов до зали і тихенько причинив за собою двері.
Мишки, здавалося, не боялись мене. Але як тільки я ввімкнув світло вони зістрибнули зі столу і втекли під диван. Електрика, мабуть, була тут «непостійною». Лампочка під стелею то спалахувала яскравіше, то притухала. Я озирнувся на всі боки і побачив на підвіконні якийсь чорний прилад. Підійшов, узяв його в руки.
І тут же мені стало холодно. Прилад, який я тримав в руках, виявився радіаційним дозиметром.
Я тут же згадав і шлагбаум із постовою будкою, і шістьох військових, які заспівали нам різдвяні колядки та отримали за це по бляшанці консерви. Згадав я і біографію Дмитра, Маринчиного брата.
«Ах сволота! подумав я. Він нас затягнув у чорнобильську зону. А ми тут зачали дитину Про що він думав! Це ж його сестра! Ось тобі й екстремальний туризм! Він що, хотів показати, що справжні традиції зберігаються тільки завдяки радіації?»
Я повернувся до спальні. Одягнувся, намагаючись не розбудити Маринку. Знову зайшов до зали.
Він спить на кухні! Мені дуже захотілося взяти щось важке, піти туди і стукнути його по голові. Але нічого важкого в залі я не знайшов. Я ще раз озирнувся і, на свій подив, побачив Дмитра. Він заглянув до зали з передпокою. Він був одягнений, а в руці стискав за горлечко пляшку шампанського.
Не спиться? запитав неголосно. На його обличчі зявилася пустотлива усмішка.
Ти куди нас привіз? сердитим шепотом відповів я.
Посмішка не зникла з його обличчя. Він подивився повз мене на вчорашній різдвяний стіл. Я зрозумів, що він дивиться зараз на дозиметр, залишений мною на столі навпроти шостого стільця.
Це ж чорнобильська зона! мовив я вже голосніше, не дочекавшись від Дмитра відповіді на своє попереднє запитання.
Ти вмієш відкривати шампанське беззвучно? запитав він. Ти ж умієш, я памятаю! На, відкрий!
Я взяв у руки пляшку. А він кивнув мені всередину зали, в бік столу, мовляв, проходь і сідай!
Ми сіли за стіл. Я зняв із пробки фольгу, акуратно скрутив оловяний дріт, який міцно зєднував пробку з пляшкою. Потім акуратними рухами хірурга потягнув пробку на себе. А коли вона вже пішла сама, під силою тиску шампанського, почав притримувати.
А тепер наливай! прошепотів він.
А пити за що будемо? запитав я похмуро. За Різдво в чорнобильській зоні?
Дмитро знову посміхнувся.
Ні, за відкриття нового маршруту екстремального туризму. Моє ноу-хау. Називається: «Російська рулетка в українській провінції».
Що ти хочеш цим сказати?
Те, що у мене пять таких місць. Одне в чорнобильській зоні, чотири у звичайних селах, замаскованих під чорнобильську зону. Це для нових росіян, які вже все бачили і більше не вміють дивуватися. Купив тур, отримав номерок маршруту і поїхали! До речі, дарма ти чорнобильської зони боїшся! Знаєш, як радіація нерви заспокоює?
Ти мені не відповів: це чорнобильська зона чи ні?
Не бійся, не чорнобильська.
Я з полегшенням зітхнув і ковтнув шампанського.
Так ти що, все це спеціально для нас підстроїв? Для гострих відчуттів?!
Це мій вам різдвяний подарунок. До речі, хочете наступне Різдво в одній шахті під Донецьком зі страйкарями-шахтарями відзначити?
Наступного Різдва у нас буде малюк, спокійно і з упевненістю повідомив я Дмитрові. А йому навряд чи сподобається в шахті з шахтарями
Нічого, посміхнувся Дмитро. Ще цілий рік попереду. Я для вас що-небудь інше придумаю. Таке, щоб і малюкові сподобалося!
Моя улюблена різниця
Різдвяна розповідь
«Я приїду до тебе під вікно зимової ночі на білосніжному танку».