Під час другого походу на Болгарію, у 969 році, Святослав захопив її столицю, Преславу, полонивши при цьому царя Бориса ІІ. Управитель Болгарії був позбавлений трону і знаків царської влади. Між тим у Візантії зрозуміли, що мають справу з небезпечним суперником, і стали шукати порозуміння з Болгарією. 11 грудня 969 року імператор Никифор Фока був убитий, і престол посів Іоанн Цимісхій. Улещуючи київського князя подарунками і обіцянками, візантійці спробували змусити Святослава відступитися від Болгарії. Святослав відмовився від переговорів. Візантійський хроніст Лев Диякон передає слова князя так: «Я піду з цієї країни не раніше, ніж отримаю грошову данину і викуп за всі захоплені мною міста і за всіх полонених. Якщо ж ромеї не хочуть заплатити те, що я вимагаю, нехай вони покинуть Європу, на яку не мають права, і забираються в Азію». У відповідь Візантія розпочала підготовку до війни.
Навесні 970 року Святослав заволодів Македонією, подолав Балкани і, здобуваючи місто за містом, невпинно наближався до Константинополя. Імператор Іоанн Цимісхій спішно виступив з багатотисячним військом назустріч князю. Йому вдалося заволодіти кількома населеними пунктами на території самої Візантії і в Болгарії. Однак сутички у Фракії так і не визначили переможця.
У 971 році візантійці зібрали пятдесятитисячне військо і вдарили на Преславу. 14 квітня 971 року Цимісхій заволодів містом й визнав полоненого царя Бориса володарем Болгарії, після чого обєднане військо рушило на Доростол. Облога Доростола тривала три місяці. Після генеральної битви, яка відбулася 24 липня 971 року, князь Святослав вирішив відновити переговори з візантійцями. Укладена між ними угода скасовувала претензії Київської Русі на кримські володіння Візантії і Болгарію. Водночас військо Святослава забезпечувалося необхідними припасами на дорогу, і йому надавався безперешкодний пропуск до кордонів Русі.
Мініатюра з Ватиканського манускрипту XIV століття (хроніка XII століття Константина Манассія). Зверху зображено завоювання Святославом Болгарії, знизу похід Іоанна Цимісхія на Доростол
ХРЕЩЕННЯ РУСІ
У 988 році Київська Русь була могутньою державою. Позаду залишилися роки становлення, спроби князя Ігоря продовжити справу Олега у Візантії, упокорення древлянського союзу племен Ольгою і походи проти ворогів «давньоруського спартанця» Святослава. На князівський престол у Києві зійшов син Святослава Володимир, пізніше прозваний Великим. Настав час встановлення християнства на землях, підвладних Києву.
Володимир залишив по собі славу реформатора, і встановлення християнства далеко не єдина його реформа. Проте навряд чи варто заперечувати, що саме вона мала найвагоміші наслідки для Київської держави. А передували хрещенню такі події.
У 980 році князь робить спробу реформування язичницьких вірувань. Про це повідомляє «Повість минулих літ»:
«І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна деревяного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм жертви, називаючи їх богами»
Утім, має право на життя й інша версія подій, яка зявилася на початку ХХ сторіччя. Згідно з цією версією, Володимир не облаштовував капищ, натомість встановив культ єдиного бога Перуна. У будь-якому разі швидко зясувалося, що реформа не сприяє розбудові держави, розвитку культури і писемності, звязкам з європейськими країнами, які на той час були в більшості християнськими. На фоні такого стану речей у Володимира зявилась ідея хрещення Русі. Нагода підвернулась швидко у 987 році візантійський імператор Василій попрохав допомоги у Києва в міжусобній боротьбі з землевласниками. Володимир погодився, але поставив умовою участі у кампанії шлюб із сестрою імператора Анною. Зустрічною вимогою очільника Візантії було хрещення Володимира і запровадження християнства як офіційної релігії Київської Русі.
Хрещення Ольги у Царграді. Мініатюра із Радзивіллівського літопису
Далі події розвивалися стрімко. Наприкінці 987 року Володимир відрядив у розпорядження імператора загін у 6000 варягів. Одразу після перемоги над суперниками імператор вирішив порушити договір і відмовити князю у шлюбі з сестрою. Наслідком цього став рейд Володимира у Крим і облога Корсуня (Севастополь) міста, яке відігравало значну роль в економіці Візантійської імперії. Після того як місто захопили, Василій спорядив флот, з яким до Корсуня вирушила Ганна. Одразу по її прибуттю відбулося хрещення Володимира і шлюб, після чого князь вирушив до Києва виконувати решту своїх обіцянок.