59
Зрозуміло, припущень (які власне формулюються як директивні висновки) щодо наслідків голоду 1932—1933 років зокрема і «злочинів комунізму» взагалі не бракує, особливо на рівні публіцистики та метафоричних вправ. Найпопулярнішими ідеологемами можна вважати ті, що пояснюють сучасні негаразди «генетичними втратами» 1930-х років.
60
Докладніше див. розділ ІІІ, глава 1.
61
«Ліві» ніколи не мали вирішальної більшості для блокування невигідних їм дій виконавчої чи президентської влади, але завжди використовували парламент для організації показових акцій.
62
У березні 1996 р. за ініціативою Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих, Асоціації дослідників голодоморів та Меморіалу ім. В. Стуса був створений Український національний комітет з організації міжнародного суду над КПРС «Нюрнберг-2». Суспільний трибунал був проведений у 2000 р. в Литві і вже не мав якого-небудь серйозного резонансу в Україні.
63
Найбільш показова фігура у цьому сенсі – Леонід Кравчук. У 1980—1988 рр. він був завідуючим відділу агітації та пропаганди Центрального Комітету Комуністичної партії України, брав участь у контрпропагандистських заходах з приводу 50-річчя голоду 1932—1933 рр. У 1989 р. він став завідуючим ідеологічним відділом ЦК КПУ та до зміни курсу брав активну участь у дебатах з націонал-демократами. У 1991 р. він став президентом України, далеко випередивши свого конкурента від «націонал-демократичних» сил В. Чорновола. У 1993 році Микола Плав’юк, Президент Української Народної Республіки в екзилі та керівник Організації українських націоналістів (мельниківців), передав Л. Кравчуку повноваження Президента УНР – таким чином було продемонстровано символічний зв’язок між владою УНР і сучасною українською владою. Переважна більшість організацій української діаспори відкрито чи опосередковано підтримали цю ідею, йдучи на співпрацю з представником компартійної номенклатури для підтримки ідеї державного будівництва.
64
Назвемо деяких із них: Микола Жулинський, у 1993 р. – віце-прем’єр-міністр України; Іван Дзюба, міністр культури; Дмитро Павличко, голова Комісії Верховної Ради з іноземних справ; Іван Драч, голова ради Товариства зв’язків з українцями за межами України. Див.: Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні» // Голос України. – 1993. – 20 березня.
65
За складом осіб, які увійшли до організаційного комітету з підготовки і проведення заходів у зв’язку з 60-річчям голодомору, в Україні можна визначити організації, думки яких озвучували представники «національно-демократичних» сил: Український Конгресовий Комітет Америки, Українська народна допомога (США), Конгрес українців Канади, Світовий конгрес вільних українців, Українська народна рада (США), Спілка українських організацій Австралії.
66
Указ Президента України від 19.02.1993 «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні» // www.zakon.rada.gov.ua
67
До групи підготовки трибуналу ввійшли все ті ж представники колишньої опозиції, які перебрались до влади з рядів Руху: І. Драч, П. Мовчан, В. Яворівський. Комунізм збиралися судити люди, які процвітали саме за комуністичної влади.
68
Протокол наради у Віце-прем’єр-міністра України, Голови Оргкомітету з підготовки та проведення заходів у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні (17 травня 1993 р.); План основних заходів у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні (2 червня 1993 року) // Документи з особистого архіву С. В. Кульчицького.
69
Кошторис витрат, пов’язаних з проведенням Днів Скорботи і Пам’яті жертв голодомору в Україні 1932—1933 рр. // Архів автора.
70
Леонід Кравчук (Президент України). Ми не маємо права знехтувати уроками минулого! // Голодомор 1932—1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Київ, 9—10 вересня 1993 р. Матеріали. – К., 1995. – С. 10.
71
Докладніше див.: Литвин В. Украина: политика, политики, власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука. – К., 1997. – С. 98—101.
72
Асоціацію створено у червні 1992 р.
73
Пропозиції щодо вшанування 60-х роковин голодомору в Україні. Машинодрук. Без дати // Архів автора.
74
Документ без назви за підписом тодішнього директора Інституту історії НАН України Ю. Кондуфора. Титул «Президія АН України» // Архів автора.
75
Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993 р. № 718 «Про вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні у 1932—1933 роках» // www.zakon.rada. gov.ua/laws/show/718-93-п
76
Середа В. Особенности репрезентации национально-исторических идентичностей в официальном дискурсе президентов Украины и России, Социология: теория, методы, маркетинг. 2006, № 3, с. 93.
77
Постанова Кабінету Міністрів України «Про 65-ті роковини голодомору в Україні» № 1696 від 26 жовтня 1998 р. // www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/1696-98-п
78
Указ Президента України «Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів» № 1310/98 від 26.11.1998 р. // www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/131 о/98 (дата звернення 31 березня 2008 р.
79
Там само.
80
Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні: указ Президента України від 20 березня 2002 р. № 275/2002 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 29 березня.
81
Документ має доволі докладні вказівки щодо організації заходів, навіть до таких деталей, як покладання квітів до пам’ятників, пам’ятних знаків і місць поховання жертв голодомору. Привертає особливу увагу та частина указу, яка пропонує місцевим органам влади «посилити увагу до повсякденних потреб громадян, які пережили голодомор, покращити їх медичне, соціально-побутове обслуговування, сприяти їм у веденні присадибного господарства, знайти можливість для надання матеріальної допомоги таким особам» – жодних юридичних підстав для виконання цієї настанови не було, оскільки ідентифікація та облік тих, «хто пережив голодомор», не відбулася.
82
Було навіть проведено конкурс проектів (архітектурних і скульптурних) – про смаки не сперечаються, але на загал естетична складова запропонованих проектів викликала щонайменше сумне здивування.
83
Постанова Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року «Про 70-ті роковини голодомору України», http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/258—15 (дата звернення 6 січня 2018 р.).
84
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_arh_golos?g_id=217304&n_skl=4 (дата звернення 6 січня 2018 р.). Серед тих, хто не голосував за постанову, був депутат від фракції «Наша Україна» П. Порошенко.
85
Досить часто місцева влада просто виконувала наказ, населення «інформували», проводилися формальні заходи для звіту. Наприклад, у Харківській області 20 листопада 2003 р. владою було проведено «День інформування населення». У звіті про нього повідомлялося, що у заході «брали участь заступники голови облдержадміністрації, голови та заступники голів райдержадміністрацій та міськвиконкомів, а також керівники підприємств, установ та організацій регіону» // http:// www.president.gov.ua/authofstate/prezidlist/localrada/diyalcommonely21/209325915. html. Доволі цікавим є те, що ця гнітюча бюрократична стилістика доволі точно відображає загальне ставлення місцевої влади до ініціатив центру, які мають не менш формальне значення. В інших випадках розпорядження центральної влади просто саботувалися.
86
Варто згадати про те, що у 2003 р. відзначалася ще одна знакова дата – річниця українсько-польського конфлікту 1943—1944 рр. Це також був серйозний привід для президента Л. Кучми виступити в ролі національного лідера, який прагне примирення у важких питаннях минулого.