34
Варто згадати цікавий факт: членом комісії був Дж. П. Гампфрі, який у 1946— 1948 рр. керував іншою комісією, створеною ООН для підготовки проекту Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду. Саме він, до речі, відстоював думку про те, що голод 1932—1933 років мав ознаки геноциду.
35
Досить докладний історичний нарис про обставини створення і роботи комісії, дискусії між її членами, іноді доволі драматичні епізоди її роботи міститься у надзвичайно інформативній статті: Hobbins A. J., Boyer D. Seeking Historical Truth: The International Commission of Inquiry into the 1932—33 Famine in Ukraine // Dalhousie Law Journal. – 2001. – Vol. 24. – P. 139—191.
36
Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932—1933 годов. Итоговый отчет 1990. – К., 1992. – С. 15. Англомовний оригінал звіту: International Commission of Inquiry Into the 1932—33 Famine in Ukraine. – 1990. – 214 р. Доступний на сайті СКВУ http://www.ukrainianworldcongress.org/Holodomor/ Holodomor-Commission.pdf
37
Три члени комісії погоджувалися з тим, що події 1932—1933 років містять ознаки геноциду, троє мали застереження щодо цього – як юридично-процедурні, так і змістовні.
38
Варто знати, утім, що дискусія з комісією таки відбулася. Спочатку на її діяльність відреагував перший секретар посольства СРСР в Канаді Ю. Богаєвський, який в листі до комісії заперечував відокремлення «українського» голоду від «загальносоюзного», посилаючись при цьому на статтю С. Кульчицького у газеті «News from Ukraine» (лютий 1988). Потім до комісії надійшов лист від 14 жовтня 1988 р., підписаний чотирма представниками Академії наук УРСР – Б. Бабієм, І. Курасом, В. Денисовим та С. Кульчицьким. В листі заперечувалася теза про голод-геноцид, спрямований проти українців, і повторювалися вже стандартні на той час твердження про те, що голод 1932—1933 років був наслідком форсованої колективізації насильницьких хлібозаготівель, відступу від ленінських принципів і результатом сталінського «великого стрибка» коштом селянства. Лист містив украй неприємний для комісії пасаж – йшлося про те, що згідно з публікаціями про роботу комісії, вона вже зробила висновки, ще не закінчивши роботу (насправді це були публікації СКВУ, а не комісії, в них справді містилися твердження про голод-геноцид). Зрозуміло, в СРСР навіть у наукових дослідженнях про цю дискусію не згадували. Докладніше див.: Hobbins A. J., Boyer D. Seeking Historical Truth… – P. 163—165.
39
Humphrey John P. Famine, International Law and Human Rights: A Statement on the 1990 Report of the International Commission of Inquiry Into the 1932—1933 Famine in Ukraine // Famine-Genocide in Ukraine 1932—1933. Western Archives, Testimonies, and New Research / Ed. by Wsevolod W. Isajiw. – Toronto, 2003. – P. 95.
40
У спеціальній заяві від 30 жовтня 1984 р. президент США Р. Рейган проголосив 4 листопада 1984 р. Днем пам’яті Великого Голоду 1933 року. Див.: Ronald Reagan, XL President of the United States, 1981—1989. Proclamation 5273 – Commemoration of the Great Famine in the Ukraine // http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=39348 (дата звернення 7 жовтня 2008 р.)
41
Цит. за: Литвин В. Украина: политика, политики, власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука. – К., 1997. – С. 100.
42
Під прапором Великого Жовтня курсом перебудови. Доповідь члена Політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України В. В. Щербицького на урочистому засіданні, присвяченому 70-річчю встановлення Радянської влади на Україні 25 грудня 1987 року // Радянська Україна. – 1987. – 26 грудня.
Абзац, присвячений колективізації та голоду 1932—1933 рр., для промови В. Щербицького було доручено написати С. В. Кульчицькому, автору доповідної записки до ЦК КПУ. Відповідно до практики тих років проекти промов (їхні окремі фрагменти і матеріали до них) готувалися фахівцями багатьох академічних інститутів, після чого ці матеріали опрацьовувалися у відповідних підрозділах ЦК. За свідченням С. В. Кульчицького (інтерв’ю 17 квітня 2008 р.), в поданому до доповіді тексті він пояснював виникнення голоду надмірними хлібозаготівлями.
43
Там само.
44
Варто зазначити, що слово «голод» стосовно подій 1932—1933 рр. вперше пролунало в офіційному виданні у липні 1987 р. у двох публікаціях, присвячених іншим проблемам: в одній йшлося про сюжети, які очікують на увагу «майстрів мистецтв», в іншій – було надруковано автобіографію Г. Тютюнника, де письменник згадував своїх дідів, що померли від голоду. Див.: Олійник М. Час і ми // Літературна Україна. – 1987. – 16 липня; Тютюнник Г. Вічна загадка: автобіографія // Там само.
45
Громадянська позиція літератури і перебудова. Доповідь О. Г. Мусієнка на партійних зборах Київської організації СПУ // Літературна Україна. – 1988. – 18 лютого.
46
Pavlyshyn O. Famine 1932—1933: Selected Biography // Famine-Genocide in Ukraine, 1932—1933. Western archives, testimonies and new research / Еd. by Wsevolod W. Isajiw. – Toronto, 2003. – P. 192.
47
У принципі, вся преса була «партійною», тобто підконтрольною ідеологічним структурам КПУ, однак в цьому разі йдеться про журнали, які безпосередньо були виданнями партійних органів. Досить активно «викривальні» матеріали друкувалися саме в популяризаторських пропагандистських виданнях на зразок журналу «Під прапором ленінізму».
48
Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990.
49
Кульчицький С. демографічні наслідки голоду-геноциду 1933 р. в Україні // Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка (Міжнародна науково-теоретична конференція, Київ, 25 листопада 2000 р.). – Київ—Нью-Йорк, 2003. – С. 20.
50
Радянська Україна. – 1990. – 7 лютого.
51
Докладніше див.: Касьянов Г. Украина 1990: бои за историю // Новое литературное обозрение. – 2007. – № 83.
52
Дж. Мейс стверджував, що В. Манякові не дозволили скористатися газетою, а складання списку питань доручили С. Кульчицькому (мабуть, натякаючи на такий собі намір нейтралізувати ініціативу правдолюбців офіціозними рамками). С. Кульчицький спростовує це, наполягаючи на тому, що ні Манякові, ні йому ніхто не доручав працювати над цим проектом.
53
Кульчицький С. В. 33-й: голод. Запрошуємо до створення книги-меморіалу // Сільські вісті. – 1988. – 9 грудня.
54
33-й: Голод. Народна книга-меморіал. – К., 1991.
55
Мейс Дж. Геноцид в Україні – доведено! // День. – 2003. – 22 листопада.
56
Цей масив спогадів (ще 5 тис. інших листів) є надзвичайно цікавим джерелом, яке вже майже 20 років залишається поза увагою дослідників голоду 1932—1933 років.
57
Дослідження участі громадськості у відновленні та інтерпретації теми голоду 1932—1933 років не є предметом цієї книги. Можна впевнено засвідчити одне: мотивація ентузіастів теми – сотень і тисяч учителів, учнів, працівників клубів, бібліотек, архівних установ, науковців, краєзнавців – контрастує з мотивацією політиків і чиновників. Тут справді можна говорити про мотивацію етичного порядку. Створена влітку 1992 р. Асоціація дослідників голоду-геноциду 1932—1933 років в Україні (з 1996 р. під іншою назвою) існує вже 16 років справді на громадських засадах, витрачаючи добродійні кошти та внески на публікації та заходи в регіонах. Центральна влада – ані «патріотичні» Л. Кравчук чи В. Ющенко, ані «прагматичний» Л. Кучма – не спромоглася на підтримку асоціації. Можна не погоджуватися з інтерпретаціями новітньої історії України, що домінують в настановах асоціації, але не можна не віддати належне безкорисливій багатолітній праці її членів з вшанування пам’яті загиблих.
58
Авторові неодноразово доводилося обговорювати проблему голоду 1932— 1933 років з дуже різними людьми: професійними істориками, політиками, бізнесменами, освітянами, таксистами, випадковими попутниками в поїздах і літаках тощо. Незалежно від того, виникала розмова спонтанно чи була предметом цілеспрямованого «інтерв’ю», майже щоразу емоційна напруга розмов виходила за рамки невимушеної бесіди про погоду.