14
У 1933 році відбулося дипломатичне визнання Сполученими Штатами Радянського Союзу.
15
Див.: Ковальчук О., Марусик Т. Голодомор 1932—1933 років в УСРР і українська діаспора Північної Америки. – К., 2010.
16
Sysyn F. The Ukrainian Famine of 1932—3: The Role of the Ukrainian Diaspora in Research and Public Discussion. – P. 183—187.
17
Не можна сказати, що проблему ігнорували зовсім. Згадки про голод 1932— 1933 років з’являлися в наукових публікаціях вже невдовзі після Другої світової війни. Див.: Jasny N. The Socialized Agriculture of the USSR. – Stanford, 1949; Manning C. Twentieth Century Ukraine. – New York, 1951.
18
Чи не перші наукові розвідки, присвячені безпосередньо голоду 1932—1933 років, з’явилися в 1960-ті роки в жанрі «радянології». Див.: Dalrymple Dana G. The Soviet Famine of 1932—1934 // Soviet Studies. —1964. – Vol. 15.– no. 3. – P. 250—284; The Soviet Famine of 1932—1934, Further References // Soviet Studies. – 1964. – Vol. 16.– no. 4. – P. 471—474.
19
Зазначимо, що певною мірою ці закиди «ревізіоністів» були небезпідставними, хоча б тому, що активізація політичного лобіювання питання про голод 1932— 1933 років збіглася з серйозним загостренням стосунків між США та Радянським Союзом у першій половині 1980-х.
20
Мабуть, найбільш відомою публікацією стала книга «Чорні діяння Кремля» (том 2), яка стала чи не єдиною до середини 1980-х років збіркою свідчень і документів про голод 1932—1933 років. Див.: The Black Deeds of the Kremlin: a White Book / Ed. by S. Pidhainy, P. Hryshko, P. Pavlovych. – Vol. II: The Great Famine in Ukraine in 1932— 1933. Огляд зусиль української діаспори подано у вельми інформативній статті канадського дослідника українського походження Ф. Сисина: Sysyn F. The Ukrainian Famine of 1932—3: The Role of the Ukrainian Diaspora in Research and Public Discussion // Studies in Comparative Genocide / Ed. by Levon Chorbajian, Geroge Shirinian. – McMillan, 1999. – P. 182—215. Див. також статтю В. Марочка в розділі ІІ книги: Голод 1932— 1933 років в Україні. – К., 2003. – С. 139—148.
21
Для політично і культурно активної частини української еміграції голод 1932— 1933 років був політично актуальним питанням вже з часів самого голоду: і коли йшлося про намагання організувати допомогу голодуючим, і коли йшлося про вшанування їх пам’яті.
22
Displaced persons – загальна назва еміграції зі Східної Європи та Балтії часів Другої світової війни.
23
P. Конквест на цей час мав неабияку популярність на Заході завдяки своїй праці про Великий Терор. Замовлення було зроблено від імені Українського наукового інституту Гарвардського університету – важлива формальність для академічної легітимації. Велику роль у підготовці праці P. Конквеста відіграв Дж. Мейс, який, власне, був асистентом-дослідником британської «зірки». P. Конквест розпочав роботу над цим проектом у 1981 р.
24
Фільм було продемонстровано на двох великих телевізійних каналах Канади, в багатьох університетах Канади і США. Його подальше використання як наочного посібника в курсах з історії прав людини було припинено через скандал, пов’язаний з використанням у візуальному ряді фотографій, які не мали відношення до голоду 1932—1933 рр. Перший консультант фільму, український дослідник Марко Царинник, який надав фото для авторів фільму і збирав інтерв’ю свідків для нього, наполягав на коректному використанні відеоінформації і відмовився брати участь у подальшій роботі над ним. Дещо специфічний спосіб використання фотографій (хоча і не новий в ідеологічних практиках ХХ ст.) дав підстави найбільш заповзятим опонентам поставити під сумнів правдивість як решти свідчень, так і моральну складову всієї кампанії. Ця обставина використовувалася критиками для дискредитації всіх інших зусиль української діаспори щодо просування теми голоду 1932—1933 років в публічному дискурсі.
25
Дж. Мейс опублікував спогади про утворення комісії та гру політичних інтересів у середовищі американських конгресменів, для котрих створення комісії було передусім справою відносин з виборцями. Варте уваги те, що тут довелося не лише враховувати поточні політичні інтереси американських можновладців, але й суперечності всередині української громади в Америці – коли один з американських колег попросив Дж. Мейса пояснити суть розбіжностей всередині української громади («наддніпрянці» – «галичани», православні – греко-католики, бандерівці – мельниківці), він зазначив, що зробити це «було б складніше від пояснення теорії відносності Ейнштейна». Див.: Мейс Дж. Діяльність Комісії Конгресу США з вивчення голоду в Україні // Голод 1932—1933 років в Україні. – К., 2003. – С. 800—816. Можливо, іронія цілком слушна, особливо якщо взяти до уваги і ту обставину, що ініціатор всієї справи, І. Ольшанівський, до складу комісії не потрапив. До справи долучилася діаспорна номенклатура, для якої це був переважно політичний проект.
26
Загалом до комісії входило 4 представники Палати представників і 2 – Сенату, а також 6 «публічних членів», серед яких переважали представники українських діаспорних організацій.
27
У 1992 р. Джеймс Мейс переїхав жити до України. Він помер 2 травня 2004 р. у Києві.
28
Investigation of the Ukrainian Famine 1932—1933. Report to the Congress. Commission on the Ukrainian Famine. – Washington, 1988. – 524 p. На зустрічі комісії, де ухвалювався кінцевий варіант звіту, були присутні 10 з 12 членів, з них 4 – представники Конгресу.
29
Члени комісії від громадськості, власне представники української діаспори, не могли не помітити, що їхні зусилля мають шанси бути змарнованими в контексті «гласності» і розрядки. На фінальній зустрічі комісії 22 квітня 1988 року троє з них (М. Куропас, Д. Марчищин, У. Мазуркевич) наполягали на тому, що комісія має працювати й надалі, а політичні зміни в СРСР не змінюють природи цієї держави, яка, власне, спричинила голод. Ці пропозиції не викликали особливого ентузіазму з боку американських конгресменів. Див.: Investigation of the Ukrainian Famine 1932—1933. Report to the Congress. Commission on the Ukrainian Famine. – P. 513, 514, 518.
30
Conquest R. et al. The Man-Made Famine in Ukraine. – American Institute for Public Policy Research, 1984.
31
Conquest R. The Harvest of Sorrow. Soviet Collectivization and the Terror Famine. – New York; Oxford; Edmonton; London, 1986. Книгу було видано під титулами трьох видавництв: Oxford University Press, University of Alberta Press, Century Hutchinson – це формально забезпечувало їй високий академічний статус.
32
Паралельно з «гарвардським проектом» розроблявся «едмонтонський» – в Канадському інституті українських студій готувалася книга С. Максудова (Бабьонишева), присвячена демографічним аспектам голоду 1932—1933 років. Цей проект не було завершено публікацією, подібною до гарвардської.
33
Рішення про створення комісії було ухвалено на конференції СКВУ у грудні 1983 р., проте перше засідання комісії відбулося аж у травні 1988 р. Майже три з половиною роки тривало формування комісії, збирання коштів на її роботу, збирання свідчень, вироблення технічного завдання (terms of reference), переговори щодо її статусу тощо. У пізніших дослідників її роботи (Е. Гоббінс, Д. Бойер) виникали запитання і зауваження щодо характеру взаємовідносин між членами комісії та замовником (СКВУ), зокрема, щодо тієї обставини, що робота членів комісії фінансувалася українською діаспорою – чи не впливало це на об’єктивність її висновків? Під час формування комісії до її складу не увійшов юрист з єврейського середовища (з огляду на тертя між українською та єврейською діаспорами). Членів комісії підбирали за рекомендаціями юристів СКВУ. Очолював комісію Дж. Сандберґ – людина, відома своїми антикомуністичними поглядами.