Розумієш, Дмитро повернувся до серйозної розмови, як трошки розігрілися цитринівкою. У нього начебто годинник звихнувся. Тому він потрапив туди тільки на закриття Узагалі він хлопець точний. Отож ти не смикайся, він далі вже сам усе зробить, це, як кажуть, гонорово. У них із цим суворо. Годі, я сказав, і забули! Життя лепська штука. У ньому всього багато. Я вчора з одним дівчиськом познайомився! і Дмитро покрутив головою, мабуть, слів забракло. Вона перукаркою працює. Іноді от так познайомишся і одружуватися хочеться. Може, й одружусь колись. Треба спочатку квартиру прикупити
У мене вже є квартира, втрутився я. Дружина пішла.
Повернеться! хотів заспокоїти мене Дмитро.
Краще не треба.
Вона ж не виписалася?
Ні.
Отже, це ще не твоя квартира. Розумієш, коли в мене буде квартира, й у ній ніхто, крім мене, не буде прописаний тоді я хазяїн.
З цим я погодився.
На прощання він подарував мені пляшку «Кеглевича». Ми зачинили кіоск і разом пішли до метро.
Знаєш, казав він дорогою. Тут справа є невеличка можна грошенят заробити. Хочеш?
Кримінал? запитав я.
Ні, не зовсім. Хоча зараз усе кримінал.
Ну?
Мій шеф розлучається, йому потрібен свідок.
Свідок чого?
Дмитро почухав за вухом.
Ну, як тобі це загалом, ти ніби спав із його дружиною, розумієш? Треба бути в суді під час слухання, і якщо запитають підтвердити. Мовляв, сам чоловік тебе запопав із нею, чи щось такого
Це ж неправдиве свідчення.
Адже це не карна справа, а цивільна. Та й як хто доведе, що ти з нею не спав? Вона може відбріхуватися, але й вона не доведе А заплатять тобі так, що рік зможеш по шинках ходити і не працювати. Га?
Я замислився. Пропозиція була не вельми приваблива, але, з іншого боку, грошей у мене не передбачалося, а тут начебто не жмикрути. Звісно, свідчити в такій справі, та ще брати на себе чиюсь дружину Дідько його знає
Якщо хочеш, я тобі влаштую зустріч із шефом, і він тобі сам усе пояснить. Тоді й вирішиш.
Гаразд, я зрадів можливості відкласти рішенець. Та й те правда: Дмитрів шеф має краще знати, що йому потрібно.
Я дам йому твій телефон, сказав Дмитро.
Ми попрощалися.
12. Субота
Знайомство з шефом Дмитра відбулося наступного дня. Уранці він подзвонив мені, а вже о третій годині ми сиділи в мене на кухні. Власне, на моїй кухні він мене пригощав привезеною з собою горілкою й закусками. Було йому років сорок високий, гладенько поголений, типовий державний службовець. Просивінь у короткому чорному волоссі. Вусики, акуратно підстрижені по лінії верхньої губи. Звали його Сергій.
Вона шелихвістка, розповідав він і помалу цідив горілку, немов не тутешній. Допекла до живого гірше не буває. Я знаю, з ким вона спить, але не хочу з ним звязуватися. Мені тут важливіше моральне питання я ще маю плани на майбутнє, треба підтримувати репутацію, розумієш? Від тебе, може, нічого не буде потрібно, але як треба встанеш, скажеш пару слів. Головне запамятай: у неї на лівій груді під пипкою велика родима пляма, на паністарі теж. Це деякі деталі, про які можуть знати лише найближчі друзі, він осміхнувся.
Я слухав мовчки. Кортіло заробити грошей, і дуже не хотілося вляпатися в якусь історію. Хоча я тямив, що грубі гроші без ризику не заробиш, тут очевидного ризику не було. Могло тільки виникнути кілька неприємних моментів. Але моменти вони на те й моменти, щоб швидко забутися й поринути в минуле.
Ну, і найголовніше, Сергій потер долоні, немов у мене було зимно. Гонорар тисяча баксів. Вирішуй зараз справа для мене пильна.
Я ковтнув слину. Моє замовне убивство коштувало удвічі менше.
Навіть якщо не доведеться виступати гроші твої, додав Сергій.
Я кивнув.
Якщо згоден, тоді збирайся.
Куди? здивувався я.
Поїдемо я покажу, де ти з нею «спав». Розповім, коли це було. Потім привезу тебе назад.
Ми поїхали на його «опелі» на Печерськ. Він мені показав своє помешкання там було де розгулятися.
Це спальня, він розчахнув двостулкові двері з вітражним склом. Осьде ти мяв мою дружину. Коїлося це в серпні я їздив у Штати. Запамятовуй. Оно на стіні її портрет Так, її звуть Аліна. Не забудь!
Над ліжком у гарній рамці висіла кольорова фотографія симпатичної, але дуже нафарбованої білявки.
Оце й по всьому, мабуть, сказав він і зітхнув. Суд наступного понеділка, о десятій ранку. По тебе приїде мій приятель. Сиди вдома й чекай.