Примечания
1
Квітка (wisteria, горобейник) мурасакі – непримітна лугова рослина, з коренів якої отримують пурпурову фарбу, колір кохання. Фарба фудзі-іро, або мурасакі-іро, в японській колористиці є найбільш шляхетною. Наприклад, негласно, згідно з протоколом, якщо відомо, що на державному прийомі імператриця буде в сукні кольору фудзі, або мурасакі, то інші дами мають подбати про іншу колористику свого одягу.
2
В японській історіографії періодизація історії відмінна від європейської.
3
Думка, що прийшла в музеї Д’Орсе в Парижі. Мине час, і твори японських імпресіоністів з’являться водночас або навіть раніше, ніж імпресіонізм у Франції. Це школа «Укійо-е» – Утамаро, Хокусаї, Хіросіге та ін.
4
Ньоґо – придворна дама третього (після імператриці) рангу, зазвичай принцеса або дочка міністра, яка могла стати імператрицею; кої – наложниця, придворна дама четвертого-п’ятого рангу, як правило, дочка придворного четвертого-шостого рангу.
5
Стародавня японська назва Китаю.
6
Ян Ґуйфей – улюблена наложниця китайського імператора танської династії Сюаньцзуна (685–762), любов до якої, зокрема, стала причиною заворушення під проводом Ань Лушаня. На вимогу повстанців імператор був змушений її стратити. Коханню Ян Ґуйфей і Сюаньцзуна присвячена поема «Вічний смуток» китайського поета Бо Цзюйі (772–846).
7
Наложниця жила в покої Кокіден.
8
Кіріцубо (офіційна назва цих покоїв – Сіґейса) – покої павлонії. В садку біля покоїв наложниці росла павлонія.
9
Покої імператора були досить далеко від її покоїв, на протилежному боці палацу.
10
За східним звичаєм у вік дитини повністю зараховувався рік народження, незалежно від дня народження.
11
Хакама – шаровари.
12
Гори на схід від столиці, де відбувалося поховання.
13
Виконавиця доручень імператора (мьобу), в якої батько, чоловік або старший брат був охоронцем воріт Імператорського двору, озброєний луком і стрілами в сагайдаку (юґеї).
14
Цитата з вірша: «В пітьмі нічній / Побачення з тобою / Не більш реальним видалось мені, / Аніж ті сни, / В яких до тебе лину!» (див. «Збірку старих і нових японських пісень», 647, у перекладі Івана Бондаренка; тут і далі вірші з цієї збірки подаються в його перекладі, крім кількох випадків, позначених посиланням на оригінальну назву антології «Кокінвакасю», – прим. перекладача).
15
Друга за старшинством придворна (після найсі-но камі – розпорядниці) з жіночої прислуги імператора.
16
Хаґі – леспедеца двоколірна, кущова рослина, яка восени розпускає рожево-бузковий цвіт; долина Міяґі поблизу м. Сендай славилася її заростями. Згадуючи про кущик хаґі, Імператор має на увазі малого сина. Роса – метафора сліз – у долині Міяґі («мія» – «палац») символізує смуток в Імператорському палаці.
17
Цитата з вірша невідомого автора: «Нехай ніхто не знає, / Що все ще я живу. / Бо соромно, / Що сосни в Такасаґо / Подумають про мене» (збірка «Кокінрокудзьо», 03057). Сосни в Такасаґо – символ довголіття.
18
Мається на увазі Імператорський палац.
19
Імператор Уда – правив упродовж 867–931 рр.
20
Ісе – японська поетеса початку Х ст. Кі-но Цураюкі (868–945) – один з найвидатніших поетів стародавньої Японії, укладач антології «Збірка старих і нових японських пісень» («Кокінвакасю») і автор відомої передмови до неї.
21
У поемі «Вічний смуток» розповідається, що після смерті Ян Ґуйфей китайський імператор Сюаньцзун посилає чарівника в царство безсмертних розшукати коханку й той приносить її шпильку та заповітні слова, відомі лише їм обом, як доказ, що бачився з нею.
22
Тайє – озеро, Вейан – палац у Чан’ані, стародавній столиці Китаю.
23
Слова з поеми «Вічний смуток».
24
Слова з поеми «Вічний смуток».
25
Від 1-ї до 3-ї години ночі; варта – одна з дванадцяти одиниць часу, використовувана при зміні вартових.
26
Існувало повір’я, що вродливу людину нечиста сила забирає зі світу молодою.
27
Йдеться про класичну китайську філософію, історію, поезію тощо.
28
В той час кото означало будь-який вид струнних інструментів.
29
Перед її покоєм у садку росла гліцинія (фудзі).
30
Приблизно 3-тя година пополудні.
31
Принц-спадкоємець.
32
Укладання молодят у спільне ліжко.
33
Уцікі – один з різновидів білого жіночого одягу, який дарували під час урочистостей.
34
Йдеться про приятеля і суперника Ґендзі, в наступних розділах відомого як То-но цюдзьо.
35
Персонаж загубленого любовного роману.
36
Другий за старшинством офіцер Імператорської охорони – Лівої або Правої.
37
Йдеться про буддійський обряд, дуже схожий на християнський піст.
38
Носі – верхній буденний чоловічий одяг придворного.
39
Цитата з вірша: «Що б не зробив – / Виходить все не так. / Що б не сказав – / Усе не те, що треба… / І зустріч – мука, і розлука – жах!» («Збірка старих і нових японських пісень», 1060).
40
Метафора привільного життя, запозичена з китайської поезії.
41
Острівна гора, країна безсмертних.
42
Надзвичайне свято Камо відбувалося одинадцятого місяця за місячним календарем, а звичайне, відоме також як Свято мальв, припадало на четвертий місяць.
43
Богиня осені як втілення гори Тацута, славної красою осіннього листя, покровителька ткацтва.
44
Небесна Ткаля – персонаж легенди про Ткалю й Волопаса (про зірок Вега й Альтаїр), які живуть розділені Небесною рікою (Чумацьким Шляхом) і зустрічаються один раз щороку на мості, створеному зграями сорок.
45
Слова з народної пісні у стилі «сайбара»: «Біля джерела в Асука / Я радо б відпочив / Гей-гей! / І тінь там густа / І вода прохолодна / І трава для коня соковита».
46
Один з двох ладів японської класичної музики, що приблизно відповідає мінорному ладу західноєвропейської музики.
47
Тринадцятиструнний щипковий інструмент, завезений з Китаю.
48
Одна з шести основних тональностей японської класичної музики.
49
У своєму вірші під гвоздикою (в оригіналі – «надесіко») жінка розуміє свою дочку. У свою чергу То-но цюдзьо у своєму вірші вводить іншу назву гвоздики – «токонацу» («вічне літо»), натякаючи на любовне ложе, оскільки «токо» означає не тільки «вічне», але й «ложе», а «нацу» – «літо».
50
Слова з вірша: «Думав, що ніколи / Навіть пил / Не впаде на гвоздику – / Ложе, де ми колись / З коханою лежали» («Кокінвакасю», 167).
51
Богиня щастя, відома своєю красою.
52
Цитата з одного вірша Бо Цзюйі, в якому вихваляється перевага одруження з бідною дівчиною.
53
Як правило, чоловіки писали ієрогліфами, а жінки – літерами «кана», створеними внаслідок спрощення деяких ієрогліфів.
54
Цей вірш створений за мотивами танки: «Мабуть, / Під вечір милий завітає: / Заздалегідь / Маленький павучок / Для нього пастку з павутин сплітає» («Збірка старих і нових японських пісень», 1110). За давнім повір’ям, павук був провісником зустрічі з коханим.
55
Йдеться про класичні твори, призначені для освіти чоловіків: «Історичні записки» Сима Цяня, «Історія ранньої династії Хань» Бань Ґу, «Історія пізньої династії Хань»; «Книга пісень», «Книга документів», «Книга змін», «Весни й осені», «Книга ритуалів».
56
Цього дня придворні обмінювалися мішечками «кусудама» з пахощами лепехи та полину, а також проводилися змагання у стрільбі з лука.
57
Одне з восьми небесних божеств, які, спускаючись на землю, пересувалися, змінюючи напрям через кожних п’ять днів. Рухатися людині в такому напрямі вважалося небезпечним.
58
Слова з народної пісні «Коштовний глечик», в якій ідеться про те, що господар поставив перед гостями глечик з вином, а сам побіг шукати закуску на березі – їстівні водорості.
59
Йдеться про Уцусемі, другу дружину Ійо-но суке.
60
«Вранішнє лице» (оригінальна назва – «асаґао») – іпомея, що цвіте рожевим і блакитним кольором, розпускаючись зранку і в’янучи надвечір.
61
Слова з народної пісні «Мій дім» у стилі «сайбара»: «Повішено завіси й штори, / Тож прийди, благородний юначе, / Станеш зятем моїм. / Чим пригостити тебе? / Може, вушком морським, трубачем? / Чи морським їжаком?»