Одна червона «пляшка» спинилася на бульварі і крутонулася навколо своєї осі, розмахуючи руками врізнобіч. Інші чотири пішли далі.
Тепер зрозуміло! Спасибі! Цілую! До вечора!
Барбора сховала мобільник назад у торбинку.
Борис доволі голосно зітхнув, немов захотів привернути до себе її увагу.
Барбора кинула на супутника показово байдужий погляд і знову втупилася на бульвар. Рекламна процесія кока-коли вже зникла. Інші пішоходи яскравістю барви одягу не виділялися.
І ти думаєш, що ось цим він зможе вам заробити на життя в Парижі?! Борис піднявся, одягнув шкіряну куртку. Буде зле телефонуй! Пришлю грошей на зворотний квиток. Теж на автобус! Але тільки тобі!..
Борис різкою ходою вийшов із кавярні і, немов зумисне, пройшов тротуаром близько-близько до вікон, за якими пила каву літня парочка іноземців і Барбора.
Ще щось бажаєте? спитав офіціант.
Ні, видихнула дівчина і піднялася з-за столика.
Розділ 5. Лондон
Однокласник Клаудіюса Марюс зустрів їх прямо на платформі автовокзалу «Вікторія». Поки Інґрида роззиралася, Марюс допоміг Клаудіюсу закинути рюкзак на плечі, а потім закинув собі на спину і рюкзак Інґриди. Так що перші кроки по лондонській землі далися їй особливо легко.
На квартирі нас чекають через три години. А поки можемо погуляти, посидіти в кафе, повідомив Марюс.
Так давайте речі в камері схову залишимо! запропонувала Інґрида і кинула погляд на важке, свинцеве небо над головою.
По три фунти за місце, сказав Марюс і заперечно похитав головою. Краще ці фунти в кафе проїсти!
Та в нас є пятсот фунтів, похвалилася дівчина, все ще розглядаючи небо над Лондоном і думаючи, що не так уже воно й відрізняється від зимового литовського неба.
На двох? І все?! здивувався Марюс. І тут же вирішив змінити тему, зауваживши в очах Інґриди неспокій. Ходімо! Тут поруч є одна симпатична кавярня з майже литовськими цінами!
І Марюс повів прибульців за собою по Воксгол-роуд. Хвилин через десять вони звернули на бічну вуличку і побачили цілий ряд маленьких крамничок.
Присіли в дальньому та темному кутку італійської тратторії, не обтяженої дизайном та особливими меблями. На стінці висіло меню з переліком десятка видів піци. Праворуч від бару холодильник зі скляними дверима, в ньому пляшки з колою та фантою.
Я пригощаю, оголосив Марюс.
Дві піци на трьох і пляшка коли з трьома склянками. Легкий столик із червоного пластику похитувався на нерівній підлозі, покритій коричневою керамічною плиткою. Інґрида згорнула вже не потрібний автобусний квиток і підсунула під одну з ніжок стола.
Клаудіюс нахилився до наплічника Інґриди, витягнув звідти пляшку бальзаму «Три девятки». По-змовницьки зиркнув на Марюса. Той кивнув.
Клаудіюс розлив по третині склянки та сховав назад.
Тут загалом класно, «Три девятки» розслабили Марюса, і його обличчя немов округлилося через посмішку. Головне знайти роботу. А далі: калькулятор у руки й усе можна прорахувати. Можна і на три фунти в день харчуватися, можна на пять. Якщо велосипед купувати, то краще вживаний і поганий на вигляд, щоб не вкрали. Зате економія величезна.
А ти сам де влаштувався? жуючи шматок піци, поцікавився Клаудіюс.
Я зараз одного серба підміняю на заправці. Ночами. Він на батьківщину поїхав, а мені за ніч по тридцять фунтів платять. Чистими. Господар заправки араб. Нормальний чоловяга. З ним жодних проблем.
Тридцять фунтів за ніч? задумливо повторила Інґрида. Це непогано
Квартирка, в яку Марюс привів друзів, містилася в підвальному поверсі вузького чотириповерхового таунгауза за два квартали від метро «Іслінґтон». На віконці решітка з товстої арматури.
Двері відчинила коротко обстрижена молода жінка в джинсах і довгому светрі синього кольору. Побачила Марюса, кивнула і пропустила гостей усередину. Відразу ж провела Інґриду та Клаудіюса в маленьку кімнатку з полуторним ліжком і віконцем.
Тут можете розташовуватися, сказала вона. Марюс вам усе розповів?
Інґрида, опустивши рюкзак біля ліжка, обернулася на лондонського однокласника Клаудіюса, який зупинився в дверях.
Ні, Таню, ще не встиг. Зараз усе розповім.
Ходімо на кухню, там затишніше!
Таня завела їх на маленьку кухню зі старою газовою плитою, умивальником, холодильником і квадратним столиком, за яким ледь могли б розміститися четверо. Однак цього разу їм це вдалося.