Скрипнули східці під ногами. Троє прикордонників і старий наблизилися до шлагбауму. Старший за чином нахилився до шлагбаумної тумби, відчинив дверцята механічного блоку. Розблокувавши механізм, покликав колег, і вони втрьох вручну підняли довгу смугасту стрілу.
Дякую! сказав їм старий і пішов по більше не перекритій шлагбаумом дорозі.
У вас хоч паспорт є? гукнув його один із прикордонників.
Є, озирнувся той на ходу, звичайно є!
А звати вас як?
Кукутіс! відповів старий.
Це імя чи прізвище?
І те й інше! гукнув Кукутіс і перейшов межу видимості. Простір від шлагбаума, що збільшувався з кожним його кроком, і далі заметіль заповнювала живим снігом.
Прикордонники квапливо повернулися в службовий будиночок, позбавлений майбутнього.
Занотуй, скомандував старший прикордонник своєму колезі. Першим без предявлення документів кордон перейшов Кукутіс Кукутіс! І як йому тільки живеться з таким імям?!
Колега, всміхнувшись, кивнув, і погляд його швидко знайшов ручку, що лежала на підвіконні.
Паспорт! глузливо шепотів сам собі старий Кукутіс, хвацько закидаючи вперед при кожному другому кроці свою негнучку праву ногу. У мене їх шість штук, цих паспортів! І всі вони мої!!!
Розділ 4. Вільнюс
Кавярня на Німецькій явно нудьгувала за відвідувачами. Тільки Барбора та парочка літніх туристів, котрі сіли за столик біля вікна, щоб випити кави і дивитися на таке неспішне зимове життя. І більше нікого!
Барбора з цікавістю спостерігала за жіночкою, з румяного обличчя якої вік уже давно стер молодість. Її синя дублянка і «дута» чорна куртка її супутника, чоловіка з молодечою спортивною фігурою й утомленими очима, висіли поруч на одноногому деревяному вішаку. Жінка пила каву в рукавичках, у синіх шкіряних рукавичках, явно куплених під колір дублянки. Горнятко з кавою вона тримала як піалу, в долонях, складених човником. Тримала в повітрі перед обличчям. Немов для того, щоб насолоджуватися ароматом кави.
А по Німецькій вулиці проїжджали машини, проходили люди.
Даруй, Барбі, спізнився! Чоловік років сорока повісив на спинку сусіднього крісла шкіряну куртку і сам опустився поруч. Я звик, що ти запізнюєшся! Гадав, що все одно прийду першим!..
Уже не прийдеш, Борисе, обернулася до нього Барбора, відвернувшись від дами в синіх рукавичках та її супутника.
А що, ти вирішила стати пунктуальною?
Барбора не відповіла.
Коньячку для зігріву? спитав Борис.
Дівчина заперечно похитала головою.
Ти чого? здивувався чоловік. Вирішила зрадити свої звички?
Барбора кивнула.
Так. І не тільки звички.
А кого ще? грайливо поцікавився парубок.
Всіх. І тебе також.
Вираз обличчя Бориса змінився. Погляд став холодним.
Може, поясниш? неголосно, але наполегливо зажадав він.
А що тут пояснювати?! Барбора зазирнула в його сірі очі. Це ти не змінюєшся! Все такий же! Сімя робота фітнес-клуб і молода коханка. Але хтось же має змінюватися, щоб життя минало правильно та цікаво. Ось я і вирішила змінитися. І життя своє змінити. Сподіваюся, на краще! До речі, я вирішила заміж вийти.
Коли?! За кого? За того рудого клоуна?! зневажливо засипав її запитаннями Борис, зовсім не здивувавшись почутій новині.
Ага, за нього! Ми через тиждень їдемо до Парижа.
Новий рік святкувати?
Ні, в нове життя.
То ти що, останнім часом одночасно і з ним, і зі мною?!..
Ти мені, до речі, колись також Париж обіцяв
Не все відразу
І не всім одразу! захихотіла Барбора. З дружиною ж ти нещодавно туди злітав? І ваше подвійне селфі на Ейфелевій я у тебе на сторінці в фейсбуці лайкнула. Ти помітив? А він, мій рудий клоун, без усіляких обіцянок заробив гроші і купив два квитки на автобус.
Автобусом у Париж?! Губи Бориса розпливлися в єхидній усмішці.
Барбора помітила на бульварі якийсь дивний рух. Відволіклася від співрозмовника. Побачила, як пять червоних двометрових пляшок кока-коли стомлено чвалають по бульвару. Витягнула з торбинки мобільник і немов забула про Бориса.
Андрюсе, привіт! Я тебе бачу, тільки не знаю, в якій ти пляшці? звеселілим голосом заговорили вона в телефон.
Борис ошелешено дивився на дівчину.
Не скажу! Ти мене все одно не побачиш! Тільки вас пятеро! Ану зупинись!
Одна червона «пляшка» спинилася на бульварі і крутонулася навколо своєї осі, розмахуючи руками врізнобіч. Інші чотири пішли далі.