Та все ж король. І шахівницею тепер слугував стіл – поруч. Видавав він тепер клітинкою шаховою, теж до речі безколірною. Костик ставив короля на стіл – це був перший і останні й хід. Так закінчував партію відразу. Супротивника відсутність не впливала особливо не перебіг партії, а також на результат. Він завжди був одним і тим же. Перемога незаперечна і остаточна. Виграш одним вдали ходом. Завжди одним і тим же. Звитяги не потрібні наміри коли Костик розміщує лише одну фігуру на шахівниці з однієї клітини. Відразу незаперечний переможець, бо один і сам собі не супротивник.
Даремно говорять, що один в полі не воїн. Не воїн це правда – він відразу переможець. Коли дійсно один – однісінький. Отак розважався Костик іноді грою в шахи. Зберігав короля в аптечці першої допомоги. В надійному місці і безпечному Розважався тільки не приймав як необхідність для запозичення в життя Така гра нова.
Додаток № 5
Відкрив очі і подивився… побачив – не народився! Мене нема! Чому?! Я мав народитися. (див дод. № 8)Чекав… так повинно було бути. Все так. Навіщо я відкрив очі? Краще цього не робити мені. Тоді б я не був не народжений. А тепер? Я мав народитися. Я знав. Тому і відкрив очі. Я мав бути. А тепер мене нема. Чому?
Замість народження отримав відсутність. Невже я сам себе обманював і тільки хотів так. Хотів бути, а не бачити, що мене нема. Бачити, хотіти і не народитися. Навіщо я відкрив очі? Якби ні – знав себе народженим і жив. Звичайно жив би. Тепер все інакше – я не народився. Нічого не вдієш, не можна, бо не бачу себе… закрити очі і жити далі? А може закрити очі і мати змогу ще спробувати народитися насправді?
Додаток № 6
Продають ділянки на Місяці, Марсі і так далі. Все законно оформлено і підставно. Площини. Поверхні планеті на продаж Костик знав про це, малу вирішив перевершити їхнє. Спочатку хотів владнати, давно розпочату справу, з Сонцем. Не продавав його – роздавав усім задарма, перед цим оформив ліцензію, патент, технічний паспорт, інвентарний перелік складових зірок. Він був власником законним зірки Сонце.
Невдовзі набридло, та ще й роздавав усе. Все не лишивши собі, навіть малої дещиці. За інші зірки не брався, вважав за пройдешній етап подібне. Очікувано і сплановано розпочав нову справу. Став (теж на законних підставах) власним космічного простору безмежного. Всі справи з паперами владнав і розпочав. Торгував об’ємами невичерпними. Охочив доволі багато знайомих.
Документальне оформлення не викликало сумніву ні в кого. Навіть у контролюючих органів державних.
Доволі по прийнятній ціні продавав усім і без обмежень. Всі люди вже мали космосу вже свого простір. Не було вже на планеті Земля жодної людини, яка б не володіла космічними просторами не придбаними. Іноді продавав об’єми майже за безцінь. За найменшу за номіналом монету. Ну і що з того. Всі гроші вилучені від купівлі людьми в нього Космосу поклав на майдані посеред міста великого і пішов.
Великою купа виявилася. Всі охочі брали хто скільки міг взяти. Бійки не було, бо грошей дуже багато в купі. Ті яким до грошей байдуже, просто спостерігали. Хоча взяли нові деякі по декілька грошових одиниць в якості сувенірів. Скільки Костик не продав космічний простір не міг весь продати аж ніяк. Щоб прийти до якоїсь моралі вирішив документально визначити і остаточно цей перебіг подій, створенні ним самим. Замовив сертифікат з печаткою. В ньому було засвідчено, що все непродане ним належить самому ж Космосу. Космос вже став не абстрактним об’єктом, фізично явним. Отак Костик передав свою власність вічності. Тепер завдяки Костику Космос володів сам собою.
Додаток № 15
На початку розмови із жінками будь-якої поведінки за звичай казав:
– Подарую тобі дві відповіді. Ти їх знаєш. А запитання придумай сама. Але тільки одне.
Були різні жінки. І по різному він з ними мав щось, і якісь взаємини, і додаток до свого хотіння не мати більше нікого з них, і нічого з ними.
А про цю навіть згадав не один, а декілька разів. Один раз особливо згадав(500(п’ятсот)годин) по тому, як закінчив першу справу з нею.
Це трапилося на день Хвойди… Святковий день був тим часом в колі Людей, які знали про існування такого св’ята. Перетнувся шлях Костика цього дня з жіночкою випадково однією напрочуд приємною на зовнішній вигляд. Хоча й не жіночкою, бо ще занадто не схожа на ту, яку можна назвати цим словм. Скоріше молодичкою чи навіть особою жіночої статі що не досягла відмітки в двадцять п’ять, але вже перетнула двадцять. Хоча паспортні дані свідчили про помилку костика. Років так на десять… Тобто було вже цій особі від народження тридцять п’ять.
Почав поздоровляти натхненно і щиро. Вона відразу, без вагань, відповіла йому стійким алкогольним пахіллям своєї згоди. Можливо до пуття й не розчула привід для поздоровлень. П’яна вже була досить. Костик їй теж припав до душі. Щось близке побачила в ньому. Вподобав її собі для того щоб провести час з нею недаремно для них обох. Тоді подумав і вирішив, що даремно раніше не зустрів Її.
Від нього залежні обставини втиснули знову спомин про особливу. Пожалів навіть себе більше ніж треба було для таких випадків. Подекуди побув трохи з нею наодинці, та недовго, щоб не надокучила вдосталь. Розглянув її, як апперитив перед іншим, важливим- важливішим своєю важливістю наважений. Тому навіть хотів взяти не один стакан гранчак. Про всяк випадок. Та своєчасно схаменувся.
Другий(стакан) повернув назад. Примусив себе забути її і думки знову встановили свій раритет покірності означенням з принципом того навіщо ця жінка була тут, в цій кімнаті і з ним. Недаремно мабуть для неї оскількибула з ним, отут. Та і для нього. Тільки ця була з ним в цій кімнаті. Ніхто крім неї тут не був з інших його подружок… для іншого, крім вдоволення хіті. Взагалі.