– Любий зятю, а хто ж третя?
– Куме Іване, а чому ви в робочий час із коханкою на дачу їздите?
– Бо жінка з роботи не може звільнитись.
Кум Петро лає сина, який пізно прийшов додому:
– Ти думаєш, як випив горілки і пива, то я вже не чую, що ти курив?!
– Куме, кажуть ти взяв собі нову жінку?
– Не така вона вже й нова, куме…
– Кумо, вчора з Василем у сауну ходила.
– А результат?
– Знатиму пізніше.
– Кумо, чи вірна ти своєму Степанові?
– Так, досить часто.
– Куме, чув, що ти зустрічаєшся з Оксаною.
– Ні. Лікар заборонив.
– А лікар тут при чому?
– Він – її чоловік.
– Куме, та риба, яку я вчора наловив, зіпсувалася!
– А ти поклич гостей, то й поїдять.
– Ну, то приходьте, куме, на рибу!
– Кумо, чула, що твій Петро казав, що застрелить кожного твого залицяльника.
– Хай кулемет купує!
– Куме, минулого року я гроші вам позичав. Коли віддасте?
– У вас совість є, куме?
– Ну, є…
– То навіщо вам ще й гроші?
– Кумо, як не соромно, вчора ти в кіно ходила з пекарем, а сьогодні на базарі цілувалася з м’ясником!
– Ой, кумо, не хлібом єдиним…
– Не зліться, куме, але ви – осел!
– Прекрасно. Тільки поясніть мені: я осел тому, що ваш кум, чи я ваш кум тому, що осел?
– Куме, кажуть ви до Тетяни ходите.
– От же люди! Що тільки не вигадають! Ви ж знаєте, куме, що я маю машину.
– Кумо, я дуже хвилююся за чоловіка. Він пішов на річку кота топити.
– Ну і чому хвилюєшся?
– Та кіт вже годину тому повернувся.
– Куме, навіщо ти купив такий дорогий сервіз?
– А щоб жінка не довіряла мені мити посуд!
– Як ви потрапили в головний офіс ЦРУ?
– Я агент!
– СБУ?
– Ні – «Оріфлейм»!
– Куме, чому у вас такий втомлений вигляд?
– Та вчора був на іподромі. Людей повно. Шнурок розв’язався. Нахилився зав’язати – а мені на спину хтось поклав сідло.
– І що?
– Третім прийшов.
– Іване, до нас кум з кумою в гості!
– Заходьте, дорогенькі, до хати, недаремно мені вночі свині снилися…
– Куме, чому дрова навсидячки рубаєте? Незручно ж…
– Пробував лежачи – ще гірше.
Кума журиться і жаліється кумі, що розвелася з черговим чоловіком.
– Кумо, а знаєш, чому твоє особисте життя не складається?
– І чому?
– А пригадуєш, як ти колись не відправила ті листи щастя десяти людям?
– Як живеш, куме?
– Сам дивуюсь!
– Куме, хто такий масажист?
– Це, куме, такий чоловік, який отримує гроші від жінки за те, за що інший чоловік отримує ляпас.
– Куме, я вас запросила, щоб ви випили чарчину за моє здоров’я, а ви вихилили вже п’яту!
– Вибачте, кумо, але ви так погано виглядаєте.
– Куме, дайте закурити.
– У мене немає.
– Дайте сірника.
– Немає.
– То хоч скажіть, котра година?!
– Кумо, чим Ви своїх свиней годуєте?
– А хіба що?
– Та я теж хочу схуднути.
– Куме, запитайте в мене, як я живу.
– Куме, як ви живете?
– Ой, куме, і не питайте.
Стоїть кум Петро на базарі, продає півня за тисячу гривень. Підходить кум Іван.
– Куме, чому так дорого?
– Дуже грошей треба.
– Куме, що найцінніше у жіночому молоці?
– Думаю, тара.
– Куме, от у вас суди, а чому ви не найняли адвоката?
– Усі адвокати відмовляють мені, як тільки дізнаються, що не крав я тих мільйонів…
– Куме, який у вас номер телефону?
– Телефон простий: 29–08. Дуже легко запам’ятати – 29 зубів і 8 пальців.
Кум Петро:
– Щось пиво якесь каламутне…
Кум Іван:
– У цьому пивному барі не може бути каламутного пиво. Це просто бокал брудний…
Їдуть два куми в місто на базар, у кожного на підводі по діжці вина. У одного біле, у другого червоне. Кум Іван каже:
– Куме Петре, щось сьогодні холодно, може вип’ємо по склянці. Склянку маю.
– Ні, куме, жінка сказала, щоб усе вино продав і гроші привіз.
– А по якій ціні будеш, куме, продавати?
– П’ять гривень за склянку.
– Так продай мені за п’ять гривень свого червоного.
Випив. Веселіше стало. Бачить те кум Петро. Дістає назад п’ять гривень.
– Налийте, куме, свого білого.
І так доїхали куми до міста, купуючи один у одного по склянці вина за п’ять гривень.
Підсумки підвів кум Іван, ховаючи зім’яті п’ять гривень у кишеню:
– Кому, куме, розкажеш – не повірять. І напилися вволю, і всього за п’ять гривень.
Прийшли кум з кумою до кума Петра на обід. Вже вечір, а додому не збираються. Тоді кум Петро каже до жінки:
– Дай мені, Галю, таблетки.
– Які?
– А ті, які я приймаю за 10 хвилин до сну.
Приїхали куми до кумів у гості. Три дні гостювали. Четвертого дня домашній кум вранці гукає дітям:
– Прокидайтеся, дітки, цілуйте хресних батьків, вже вони додому збираються.
А кум, позіхаючи:
– Спіть, хрещеники, спіть…
Давно це було. Приїхав кум Степан до кума Михайла здалеку возом. Воза у дворі поставив голоблями до дверей хати. Та й загостювався. Одного ранку вийшов кум Михайло, переставив воза голоблями до воріт, думає, що кум побачить і зрозуміє, поїде додому.
Вийшов кум Михайло, побачив те, обняв кума Степана та й каже:
– У нашому краї теж так роблять. Як хочуть, щоб гість ще на місяць залишився, воза голоблями до воріт повертають.
– Їжте, куме вареники, – примовляє кума. – Дякую, кумо, я вже десять з’їв – дуже смачно.
– Не десять, а п’ятнадцять, та хто ж їх рахує.
– Куме, порадь, що робити, так часто приїздять родичі в гості, що вже сил ніяких немає.
– Куме, все просто. Бідним позич по двісті гривень. А у багатих проси позичити по п’ять тисяч…
– Куме, твій син курить?
– Ні.
– А корова?
– Куме, ти здурів?
– Значить, у тебе, куме, сарай горить.
Зібралися кум Іван і кум Петро в дорогу. Один взяв гроші, інший – харчі. Йдуть. Проголодалися. Сіли відпочити. Кум Петро розв’язав торбину, дістав окраєць хліба і шматок сала. Кум Іван на те подивився і каже:
– Давайте, куме, уявимо, що ми на базарі. Ви продаєте, а я купую.
Кум Петро виклав на полотно хліб, сало, цибулину. Кум Іван підходить, питає:
– Скільки сало коштує?
– Сто гривень!
– Ого! А хліб?
– П’ятдесят!
– Куме, ви з глузду з’їхали?! Такі ціни загнули?!
– А ви, куме, не кричіть, походіть по базару, прицініться, поторгуйтеся…
– Куме, позичте тисячу гривень.
– Не маю при собі таких грошей.
– А вдома?
– Вдома, слава Богу, все в порядку, всі здорові.
– Оце, кумо, чекала чоловіка, який прийде і вирішить усі мої проблеми.
– Дочекалася?
– Ага! До його появи у моєму житті взагалі не було проблем!
Вирішили куми забити бичка. Встали раненько, ще потемки. Один тримає за роги, другий б’є кувалдою. Удар! Ще удар! Бичок стоїть. Кум, що тримає за роги, озивається:
– Куме, якщо ще раз влупите мене, а не бичка, я його відпущу.
– Куме, а що було б, якби не було води?
– Ну, тоді б ніхто не вмів плавати, і скільки б людей через те потонуло!
– Куме, чому такий сумний?
– Та мої таргани оголосили війну сусідським.
– Ну то й що, переб’ються всі.
– Ага, переб’ються… Мої вчора перемогли і силу-силенну полонених привели!
Кум Петро дзвонить своєму племінникові Дмитрові в РУВС:
– Пришли наряд, бо гості не хочуть іти додому!
Вирішив Іван відремонтувати двері, послав сина до кума Івана за рубанком. Хлопець приходить з порожніми руками.
– Сказали дядько Іван, що у них немає рубанка.
– От скупердяй клятий! Піди, синку, в сарай, принеси наш.
Кум Іван до кума Петра на поріг, а той вечеряє.
– Сідайте, куме до столу, повечеряємо.
– Не хочу, дома вечеряв, хіба сяду трохи перехоплю.
Як присів – добряче поїв. Кум Петро:
– Ви, куме, наступного разу краще дома перехоплюйте, а до мене приходьте вечеряти.
– Куме Юрку, як вас побачу, відразу ж пригадую сусіда Степана.
– Чому, куме?
– Та він теж мені гроші винен.
Кум зайшов до куми. Посидів, випив чарку, питає:
– Кумо, можна закурити?
– Ой, куме, почувайтеся, як вдома.
Кум важко зітхнув і заховав цигарки в кишеню.
– Кумо, ваш пес з’їв мого півня!
– Добре, що попередили, сьогодні не буду його годувати.
– Куди йдете, Марічко?
– До куми Наталки пити варення з чаєм.
– Може, чай з варенням?
– Це вдома чай з варенням, а в куми варення з чаєм!
– Ви ж, кумо, нікому ні слова! Це – секрет! Ось вам двадцять гривень, щоб я була впевнена.
Через три дні приходить кума.
– Ось вам ваші двадцять гривень! Не втримаю я той секрет!
– Куме, вчора знов у космос полетіли.
– Тепер часто літають.
– А ще, куме, винайшли вічне серце.
– Що ж ви хочете – наука.
– А в Африці жінка сімох народила.
– Хіба тільки в Африці.
– А вчора в Миколи самогонний апарат знайшли.
– Що ж ви, куме, дурницями голову забиваєте?! Так би зразу й казали. Треба свій заховати!
(Із часів антиалкогольної кампанії 1980-х).