– Від чого помер?
– А читай написи на вінках: «Від вірної дружини», «Від любимої тещі»…
Теща до зятя:
– Синку! Що ж це ти по господарству нічого не робиш? Дах протікає, тин повалився…
Зять:
– А воно моє? Воно мені треба?
Теща переписала будинок на зятя, а той як не робив, так і не робить нічого.
– Синку, що ж ти знову нічого не робиш?
Я ж все на тебе записала.
– Чого ти носа сунеш? Воно твоє? Воно тобі треба?
Зять:
– Мамо, я дарую вам автомобіль.
– Прекрасно! Тільки знай: без тебе я на ньому не їздитиму!
Дід з бабцею гуляють парком.
– Пам'ятаєш, – каже стара, – саме на цьому місці сорок років тому ми зустрілися вперше…
– Пам'ятаю, пам'ятаю… А он на нашій лавці знову чекає якийсь дурень…
Зять:
– Мамо, Зіночка просила передати вам один поцілунок!
– Брешеш!
– Чому?
– Вона не скупа, ніколи одного поцілунку не передає!
– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!
– Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?
Теща дає двом зятям по пиріжкові, а синові нічого не дає, та й каже:
– Хлопці, то поділіться ж із моїм сином. Маєте по одному пиріжкові, дайте йому по половинці.
Теща:
– Я бачила сон, наче мене повісили…
Зять:
– Ну-у!!!
– Не дуже радій. Мотузка обірвалась, і я прокинулась.
– Уяви собі, яка рідкісна людина мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.
– Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки нічого не вимагає, а ще й дочку мені повернув…
Зять до тещі:
– Коли ви, мамо, помрете, мабуть доведеться поховати вас із вогнегасником.
– А це чому?
– Ну, ви розумієте, пекло і всі такі речі…
Чоловік прочитав листа від тещі і невдоволено каже дружині:
– Геть совість втратила твоя мати!
– Що таке? – обурилась жінка.
– Коли кабанчика кололи, я їздив? їздив! Коли горіхи збирали, їздив? їздив! Коли мед качали, був? Був! А тепер пише: «Приїдь, синку, допоможи город скопати і картоплю посадити…» Вже зовсім на шию хоче сісти…
– Микито, скоро нас буде троє!
– Невже, Ганю?!
– Так! Моя мама приїде до нас жити!
– Чого це твоя теща вчора увечері так верещала?
– То я їй перед сном ноги мив…
– І я своїй мию!
– Ти витираєш?
– Ну!
– Отож. А я викручую!..
– Мамо, – каже доня, – може ті гриби отруйні, давайте собаці дамо, побачимо, що буде?
– Здуріла, чи що? Такого доброго собаку загубити! Он скоро твій Іван на обід прийде, тоді й побачимо.
Теща з валізою на поріг, а зять:
– Мамо! Ми вам такі раді! Якраз машину купили, то давайте я вас одразу і відвезу!
Заїхав зять до тещі бричкою, прив'язав коня, зайшов до хати. Вона якраз вареників наварила. Подала в макітрі.
– Дякую, мамо, я сьогодні не снідав, – присів до макітри зять.
Дивиться теща – вареники кінчаються. Вона хутенько коня відв'язала, забігає до хати:
– Ой, Іване, кінь утік!
Зять схопив макітру з варениками і з порога:
– От скажений кінь – не дасть поснідати! Я побіг, мамо, макітру жінка увечері принесе…
– Ну, ти, друже, на морі відпочив, щоки рожеві, товсті!
– Ага! Місяць тещі й дружині гумові матраци надував!
– Бабо, а твій ніс влізе в цю пляшечку? – запитує онук.
– Що ти плетеш, халамиднику?!
– А чому ж тато каже: «Моя теща куди хоч свого носа всуне!»?
– Мамо! Я заміж іду!
– Ти хоч познайом з майбутнім зятем!
– Он, бачиш, «мерседес» припаркувався? Бачиш, чоловік виходить з машини?
– Доню, він же майже мого віку!
– То не він, мамо!
– Його батько?
– Ні! Його молодший син!
Теща подає зятю гвіздок. У того на той момент випадає з рук молоток і тюкає тещу по голові.
– Мамо?! Куди я попав?
– А, синку, куди й цілився…
Теща купила зятеві машину. Перша поїздка. Зять за кермом, дружина позаду, а теща поруч.
– Чого летиш, як на пожежу?! – теща.
– Чого повзеш, як черепаха?! – жінка.
Виїхав зять за село, зупинив авто, вийшов:
– Ану обидві – за кермо!
Сидить літня жіночка у черзі до зубного лікаря. Та все крутиться, та все зітхає, та все стогне.
– Не переймайтеся, тітко! Нічого такого страшного там немає! – заспокоює її якийсь чоловік.
– Ага! Немає! Лікар – мій зять!
– Опанасе! Як то може бути, з жінкою увесь час гиркаєшся, а тещу хвалиш?
– Теща завжди була проти нашого шлюбу!
– Ото, куме, дощ! Благодать! Тепер усе із землі полізе!
– Як усе? Як полізе? І моя теща?!
Гостює теща у зятя. Та вже й другий тиждень. Заходить якось зять до хати:
– Мамо, їхав через ваше село, бачив, як ваша хата загорілась. Може ще досі горить…
– Господи! Куди ж я тепер піду? Буду у вас доживати.
Шле теща зятю телеграму з санаторію: «Вишли грошей, горю»!
Зять не шле. Думає: «Може ж таки згорить!»
Було це давно. Насипала теща каші у миску на двох. З одного боку помастила добряче маслом і поставила тим боком навпроти дочки. Сів зять до столу та й каже:
– Якщо я, мамо, чим перед вами завинив, то хай мене Бог розверне так, як я цю миску!
І розвернув миску мащеним боком до себе.
– Як тобі, Микито, вдалося так зберегтися, ти так молодо виглядаєш!
– То не дивина. Моя теща відняла у мене півжиття.
Взяв зять тещу на руки, виніс на балкон:
– Подивіться, мамо, які люди кругом. Той з тещею свариться, той б'ється, а я вас відпускаю…
У перший день після весілля зять прокинувся раненько, прибрався, зготував сніданок, розбудив жінку і тещу, покликав до столу, дістав горілку, налив по чарці, подав сніданок, а потім запитує:
– А що, жінко, добрий був сніданок?
– Добрий, – каже жінка.
– А що, мамо, гарно поснідали?
– Гарно! – каже теща.
– Дивіться, щоб так мені кожного дня було!
– Як живеш?
– Непогано. А ти?
– Та здоров'я вже не те… Погано бачити став… Он іде якась людина, а хто – не впізнаю…
– Та протри свої баньки! Хіба ж то людина? То ж моя теща!
Іде зять-приймак понад хатою і зачепився за кут.
– А щоб ти згоріла! – штурхає хату ногою.
– Ти їй хазяїн, що ти її клянеш?! – шипить на нього теща.
Наступила корова зятеві на ногу.
– А щоб тебе чорти забрали! – лається чоловік.
– Ти їй хазяїн, що чортам віддаєш? – піниться теща.
– Ох і теща у мене, молода, гарна, весела, так і хочеться обняти! – жартує зять.
– Ти хазяїн, що хочеш, те й роби.
– Мамо, позичте трохи грошей, машину куплю! – просить зять.
– Вгадай, що таке – один попереду, а чотири позаду?
– Не знаю…
Теща показує дулю:
– Ось тобі гроші!
Зять якось заробив тих грошей і купив машину. Приходить теща:
– Синку, підвези на базар.
– А вгадайте, мамо, що таке – два попереду, а вісім позаду?…
Ходить чоловік по базару, вибирає порося. Пригледів гарненького кабанчика, змовилися з продавцем, сторгувалися, вже й гроші дістав і питає:
– А звідки ви?
– З Гусівки.
– Е, чоловіче, не візьму я у вас кабанчика!
– Чому?!
– У мене теща з Гусівки!
Зупинилася у Леоніда машина. Ніяк не іде. Він особливо не розбирається, спиняє зустрічні авто, просить допомоги. Один водій спинився, подивився:
– Наче все в порядку… Може у тебе який секрет є?
– Немає.
– Тоді не знаю…
Другий спинився. Подивився. Теж про секрет запитав. Третій довго дивився, крутив щось…
– Слухай, хлопче, усе тут на місці. Може у тебе який секрет є?
– Дався вам той секрет! Є! Є у мене секрет! Ну, люблю я свою тещу! Люблю! Але при чому тут машина?!
Приходить Опанас до Микити в гості і бачить у кутку порваний баян.
– Що? Теща померла?!
– Моя теща кинула курити!
– Як то?
– Я перестав їй давати гроші на сигарети. Зрозумів, що крапля нікотину не може вбити таку кобилу!
– Тату, розкажи казку!
– Жив-був, синку, у одного дяді злий пес, і звали його… Теща!
Сидять Абрам і Мойша в літаку поруч. Увесь переліт мовчать. Вже літак на посадку. Мойша важко так зітхнув. Абрам:
– А ви думаєте, у мене немає тещі?
Тато привів сина у дельфінарій, показує, розказує:
– Он – тато-дельфін, он – мама-дельфін, а між ними – синок-дельфін. Зрозумів?
– Ні.
Тато знову пояснює. Син знову:
– Не зрозумів.
– Що ти не зрозумів?
– А де баба Галя?
Чоловік повертається з відрядження і бачить на воротах табличку: «Обережно! Злий пес!» Нишком заходить, відкликає дружину:
– Твоя мама до нас надовго?
– Ти звідки, Семене? Увесь в синцях, в подряпинах…
– А… Тещу хоронив.
– А чому ж побитий?
– Та… пручалася…
У далекій Америці судять Білла за побиття тещі. Суддя:
– На вас накладається штраф 1007 доларів!
– Дивна якась цифра! Чому не 1000 доларів?
– 1000 доларів – штраф за рукоприкладство, 7 доларів – місцевий податок на розваги.
В аптеці:
– Та зрозумійте ж ви, врешті-решт, щоб купити миш'як, фотографії вашої тещі не досить, треба рецепт!