Поїхав. За тиждень повертається. Марійка до нього:
– Як відпочив? Багато наловили?
– Класно відпочили! Тільки ти забула покласти мою шапочку!
– Як забула? Я її в рюкзак на закидушки поклала…
Біля вогнища:
– Микито, які тобі жінки подобаються, ті, що багато говорять, чи навпаки? – А хіба буває «навпаки»?
Сидять рибалки біля казана з юшкою.
– Коли я помру, я хотів би лежати біля свого діда…
– А я хотів би лежати у мавзолеї поруч з Пироговим…
– А я хочу лежати біля Оксани. Тієї, що з двадцять шостої квартири…
– Так вона ж жива!
– А я хіба помер?
– Микито, що з тобою, друже? Погано виглядаєш!
– Ет!… Вчора після полювання недоперепив!
– Не зрозумів?
– Ну… випив більше, ніж міг, але менше, ніж хотів…
Приходить Микита з риболовлі. Як завжди п’яний. Ганя веде його до вікна, показує:
– Бачиш, он лікеро-горілчаний завод. Він величезний. Ти не можеш з ним тягатися. Вони завжди будуть виробляти горілку швидше, аніж ти п’єш!
– Нехай! – каже Микита. – Але вони у мене покрутяться! Я їх примушу працювати і вдень, і вночі!
Біля вогнища:
– У Панька небезпечна тенденція – пити наодинці!
– Як мені надокучило жити у цьому стоячому смердючому ставку! – пожалівся карась окуневі.
– А ти оцей гачок бачиш?
– Ну?
– Хапай і попадеш… в пахучу сметану!
Біля вогнища:
– Опанасе, хто по-твоєму – дурень?
– Це той, хто висловлюється так, що інший його не може зрозуміти. Зрозумів?
– Ні…
– Як порибалив?
– Прекрасно. Упіймав щуку кілограмів на п’ять.
– Юшки наварив, мабуть, ще й засолив?
– Та ні! Відпустив у річку. Все одно не повірять…
Випив Микита, поклав голову на плече Опанасові, говорить тихо, мов струмок дзюркоче:
– Прийшов якось пізно з полювання, a біля дверей мої капці стоять. Так сумно мені стало. Дивлюся на них і думаю: «Так ось як ти, Ганю, наше майно поділила…»
– Микито, принеси мені з риболовлі форель! – просить Ганя. – А як не буде в магазині форелі, купиш коропа.
Біля вогнища:
– Я убив п’ятеро зайців. Один ось лежить, а четверо втекли…
Микита приходить увечері додому з рибної ловлі. На столі записка від Гані: «Рідненький, я у сусідки. Буду пізно. На вечерю – смажені карасі. Вудочки – в коридорі».
– Марійко, завтра йдемо з хлопцями на полювання і я прийду п’яним!
– Не п’яним, а випивши!
– Все, все, випивши.
– Не все-все випивши, а трохи напідпитку!
Карасі вели в ставку археологічні розкопки, знайшли іржавий чайник і обговорюють знахідку:
– Важко жилося нашим предкам! Які монстри на них полювали!
Стоїть Опанас в сосняку і кричить:
– Л-ю-ю-ди! Допоможіть! Порятуйте!
Іде Микита і так з усмішечкою:
– Що, брате, в трьох соснах заблукав?
– Та ні… В капкан попався!…
– Опанасе, а це правда, що риба корисна для мозку?
– А особливо, Микито, корисна рибна ловля – для розвитку уяви.
Доктор Ватсон і Шерлок Холмс вийшли на ранкову прогулянку. Ватсон запитує:
– Чуєте, як виє собака Баскервілів?
– Ні, згідно дедуктивного методу, це виє сер Генрі. Йому знову на сніданок подали вівсянку!
Микита і Опанас кілька днів плавали, шукаючи рибне місце. Нарешті їм пощастило. Наловили. Повернулися до берега, здали човен, Микита запитує:
– Ти місце запам’ятав?
– А я його позначив. Я на дні човна хрестик намалював.
– Ну й намудрував! Завтра нам видадуть іншого човна!
Тундра. Північне сяйво. Два чукчі тягнуть нарти. На нартах сидять собаки, виють, стріляють з рушниць. Один чукча – іншому:
– Це ти придумав – собакам горілки дати…
– Як учора?
– Клюнула величезна щука! Але зірвалася…
– У мене теж зірвалася. Ще більша, ніж у тебе!
У великий мороз два мисливці зустріли в лісі відомого депутата з рушницею. Звернули увагу, що він без рукавиць.
– І як він не відморозить руки?
– Не переймайся, його рукам завжди тепло, він тримає їх у наших кишенях!
– Васильку, чому ти запізнився на уроки?
– Та… я хотів піти на рибалку, але тато мені не дозволив.
– Він тобі пояснив, чому ти повинен іти до школи, а не на риболовлю?
– Так, він сказав, що черв’яків на двох не вистачить…
– Ганю, якщо я загину під час полювання на вовків, ти зможеш сказати, що твій чоловік не був боягузом!
– Ой, Микито, зате я дуже боюсь! Мені так не личить жалоба…
Хлопець телефонує дівчині:
– Алло, це ти, моя рибко?
– Ні! – відповідає татусь. – Це господар ставка.
Микита повертається з полювання: на боці – гуска, на плечі – рушниця. А сам увесь пошкрябаний, на лобі гуля. Опанас запитує:
– Ти звідки?
– З полювання!
– Що, гуска така вже дика?
– Та ні, гуска якраз не дика. Господар гуски дикуватий…
Сидять рибалки в човні. Повз них пропливає зграя терпугів. Один терпуг виринає і запитує:
– Хлопці, а де південь?
Рибалки підхопилися, показують руками:
– Туди!
– Дякую! – чемно каже терпуг.
Терпуги попливли, рибалки сидять. Через деякий час пливе один терпуг і запитує:
– Не бачили, куди зграя терпужків попливла?
– Туди! – один з рибалок показує в інший бік.
– Дякую! – і поплив.
– Навіщо ти йому не туди показав? – запитує другий рибалка.
– Ти його бачив?
– А що?
– Він же без ручки! Не допливе…
Сидять три мисливці біля вогнища, випивають, байки травлять. Один:
– Іду вчора мимо кущів. Чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю…» Я – бабах! Підхожу – лисиця!
– А я, – каже другий, – іду і чую: «Ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом…» Я – бабах! Підхожу – кабан!
– То все дурниці! – каже третій. – Іду мимо кущів і чую: «Ням-хрум-шу-жу-зю-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-жом-жом-ням-ням-хрум-хрум-шу-шу-зю-зю-зю-жом-жом…» Про що це я?
– Що таке рибальське щастя?
– Ну… це коли упадеш у річку без вудочки і випірнеш з рибиною в руках!
– А нещастя?
– Це… коли випірне лише рибина…
– Я одного разу врятував тигреня від лісової пожежі. Так через кілька років дорослий тигр мене з річки виловив і на беріг відніс. Упізнав свого рятівника!
– А я одного разу ведмежаті з лапи гостру тріску вийняв. А через кілька років дорослий ведмідь так тріснув мене лапищею! П’ять місяців в гіпсі пролежав…
– Як же це?
– А то просто зовсім інший ведмідь був…
– Добре клює в цьому озері?
– Клює? Та я, коли черв’яка насаджую, за дерево ховаюся, щоб риби мене не розірвали!
– Дядьку, здрастуйте!
– Здоров.
– Ви мене не впізнали.
– Ні.
– Та ж це ви у нас минулого року курку підстрелили!
– Я ж вам за неї як за качку заплатив!
– Казала мама: нехай би той мисливець ще прийшов та підстрелив качку – може, як за гуску, заплатить…
Ще «нормальний» рибалка запитує у вже «клюкнутого» рибалки:
– Скажіть, будь ласка, котра година?
– Пішов ти нафіг!
– А що це ви мені «тикаєте»?!
– Опанасе, кожного разу коли я повертаюся пізно з полювання, йду крадучись, мов кішак, стараюся не забряжчати, не кашлянути, роблю все, щоб не розбудити Ганю, а вона все одно прокидається, і потім не маю спокою до ранку!
– Не так ти робиш! Я ж приходжу так, як іти, пізно. Скрізь включаю світло, вмикаю музичку, довго миюся, фиркаю, а потім штовхаю Марійку в бік і кричу на вухо: «Давай, жіночко, зо три рази!» Уявляєш, очей не відкриває!
Захотіли риби у водоймі вибрати президента. Зареєстрували трьох кандидатів: щуку, ляща і карася. В передвиборній боротьбі щука з’їла всіх опонентів і виборців, та й вирішила: «Піду я балотуватися в сусіднє озеро».
Два студенти-агротехніки пішли на полювання. Розійшлися в різні боки і полювали кожен собі. Раптом один з них помітив, що кущ хитнувся, вистрілив і… поранив свого напарника. Підняв товариша на плечі і як міг швидко приніс до найближчого селища в лікарню… Через деякий час із операційної до нього вийшов лікар.
– Лікарю, він будет жити?
– Думаю, у нього було би більше шансів, якби ви його не оббілували…
Маєток Баскервілів. Сутінки. У залі при свічках сидить сер Баскервіль. Раптом за вікном тишу розтинає жахливе виття.
– Беррімор, що це за виття?
– Це собака Баскервілів, сер.
Через деякий час:
– Беррімор, а що це за несамовитий вереск за вікном?
– Це кішка Баскервілів, сер.
Через деякий час:
– А що це за зловісна крижана тиша?
– Це риба Баскервілів, сер.
Якось відійшов Опанас від товаришів у лісі, аж чує – кущі тріщать, бачить – суне величезний ведмідь. Сховався мерщій за дерево. А ведмідь стогне:
– Ой! Погано мені!
Порівнявся з тим деревом, де Опанас причаївся, і знову:
– О-ой-йо-йой! Як же мені погано!