Але ж вони ще не втратили єдиного сина, зауважила Римська Свічка, і взагалі з ними не трапилося жодного лиха.
Я й не сказав, що трапилося лихо, відповів Фонтан. Я сказав, що це можливо. Якби вони вже втратили свого єдиного сина, то й говорити б не було про що. Що з возу впало, те пропало, які тут потрібні балачки. Та коли я подумаю, що вони могли б зостатися без єдиного сина, я, звісна річ, страшенно переймаюся.
Атож, ще б пак! вигукнув Бенгальський Вогонь. Другого такого переймальника, як ви, я в житті не зустрічав.
А я не зустрічав нахабнішого за тебе, відрізав Фонтан. І тобі не збагнути моїх дружніх почуттів до Принца.
Та ви ж його в очі не бачили, втрутилася Римська Свічка.
А я й не казав, що знайомий з ним, відповів Фонтан. Гадаю, якби я знав його, то навряд чи став йому другом. Дуже небезпечно знати своїх друзів.
Краще припильнуйте, щоб не змокнути, Втрутилася Вогняна Кулька. Це дуже важливо.
Дуже важливо для тебе, поза сумнівом, відповів Фонтан, але я плакатиму, якщо захочу, і дійсно, залився слізьми, які стікали з його палі, як дощові краплі, й мало не втопили двох жучків, які вирішили були оселитися разом і шукали собі гарну суху місцину.
Дуже важливо для тебе, поза сумнівом, відповів Фонтан, але я плакатиму, якщо захочу, і дійсно, залився слізьми, які стікали з його палі, як дощові краплі, й мало не втопили двох жучків, які вирішили були оселитися разом і шукали собі гарну суху місцину.
Очевидно, він має справжню романтичну натуру, проголосила Вогняна Карусель, бо плаче, коли плакати немає чого, і вона тяжко зітхнула, пригадавши свій сосновий короб.
А от Римська Свічка й Бенгальський Вогонь обурились і заволали щосили: «Нісенітниця, нісенітниця!» Вони були зовсім позбавлені романтики і коли з чимось не погоджувалися, то завжди оголошували це нісенітницею.
Тоді зійшов місяць, схожий на коштовний срібний щит, засяяли зірки, і з палацу залунали звуки музики.
Принц із Принцесою вели у танці. Вони танцювали так прекрасно, що високі білі лілеї зазирали у вікна, аби їх побачити, а величезні червоні маки відбивали такт, киваючи голівками.
Пробило десяту годину, потім одинадцяту, потім дванадцяту і на останньому ударі годинника опівночі всі висипали на терасу, й Король послав по свого Головного Піротехніка.
Розпочинайте феєрверк, звелів він. Королівський Піротехнік уклонився й попрямував у кінець саду. Він узяв з собою шістьох помічників, і кожен ніс смолоскип на довгій жердині.
Видовище було просто вражаючим.
Вз-з-з! Вз-з-з! дзеленчала Вогняна Карусель і крутилася, крутилася, крутилася.
Бум! Бум! бухкала Римська Свічка. Потім застрибали в танку´ Петарди, а Бенгальські Вогні все освітили яскраво-червоним сяйвом.
Бувайте! закричала Вогняна Кулька, злетіла високо в небо й розсипалася на міріади синіх іскор-блискіток.
Ба-бах! Ба-бах! підхопили Хлопавки, які страшенно веселилися. Усі вони мали великий успіх, окрім дивовижного Фонтана. Той так розмокнув від сліз, що зовсім не зміг злетіти й розгорітися. Найкраще, що в ньому було, це порох, але ж він просякнув вологою, тож користі від нього не було ніякої. Усі бідні родичі Фонтана, з якими він і говорити не хотів, хіба що глузливо, вистрелили в небо, як чудові золоті квіти з вогняними бутонами.
Ура! Ура! гукав увесь Двір, а юна Принцеса сміялася від щастя.
Гадаю, вони притримали мене для якоїсь грандіозної події, заявив Фонтан. Немає сумнівів, що вони задумали саме це, і він аж роздувся від пихи й зухвалості.
Наступного дня прийшли слуги наводити лад.
Вочевидь, це якась делегація, сказав Фонтан, я прийму їх із належною гідністю.
Він задер носа й набурмосився, ніби обмірковував якусь важливу проблему. Проте ніхто на нього не звертав жодної уваги, аж доки вони не зібралися йти назад. Один зі служників помітив його.
Ну і ну! вигукнув він. Яка нікчемна, злиденна ракета! і жбурнув його через паркан у канаву.
Нікчемна ракета? Злиденна ракета? повторював Фонтан, падаючи. Цього не може бути! Приємна ракета, звитяжна ракета, ось як сказав той чоловік. Нікчемна і приємна, злиденна і звитяжна, слова звучать дуже схоже, власне, так і є
І тут він гепнувся в болото.
Щось тут не надто затишно, зауважив він. Але, поза сумнівом, це якийсь славетний курорт з лікувальними водами, і мене послали сюди підрихтувати здоровя. Щось у мене нерви розгулялися, я просто потребую відпочинку.
Тут до нього підпливла жабка з блискучими, як смарагди, очима, у зеленому в крапочку пальтечку.
Новачок, як я бачу! сказала Жабка. Що ж, врешті-решт немає нічого кращого за болото. Дайте мені дощову погоду й канаву і я буду найщасливішою. Як гадаєте, день очікується мокрий? Я дуже на це сподіваюся, але небо таке синє й безхмарне! От халепа!
Кахи! Кахи! закашлявся Фонтан.
Який у вас прекрасний голос, ніби ви кумкаєте, а кумкання найчарівніша музика у світі. Ви почуєте наш жабячий концерт сьогодні ввечері. Ми влаштовуємося в старому ставку біля будинку фермера і, щойно зійде місяць, розпочинаємо співи. Це настільки захопливо, що ніхто й не засне, слухаючи нас. Я на власні вуха вчора чула, як дружина фермера сказала своїй матері, що навіть очей не стулила вночі через нас. Буквально танеш від такої своєї популярності.