Увага, увага! прокричав Хлопавко. Він був охочий до політики, бо завжди відігравав помітну роль на місцевих виборах, отже навчився правильно вживати парламентські вирази.
Зовсім померла, прошепотіла Вогняна Карусель і заснула.
Щойно запала ідеальна тиша, Фонтан-ракета відкашлявся втретє і розпочав. Говорив він не кваплячись, дуже чітко, немов диктував свої мемуари, і завжди дивився повз того, до кого звертався. Власне кажучи, манери він мав вишукані.
Як пощастило королівському синові, проголосив він, що він одружується того самого дня, коли й мене випустять у повітря. Якби не попередні домовленості, воно б не склалося йому аж так добре, але везіння завжди на боці принців.
Господи, сказала маленька Петарда, а я гадала, що все якраз навпаки, що це нас пускатимуть на честь Принца.
Може, у твоєму випадку так і є, відрізав Фонтан-ракета, проте я не маю найменших сумнівів, що зі мною все інакше. Я найдивовижніший Фонтан і походжу від славетних батьків. Моя мати була свого часу найвидатнішою Вогняною Каруселлю, і її оспівували за граційність у танці. Коли вона зявилася на публіці, то була велика подія: вона зробила девятнадцять обертів, перш ніж згасла, і за кожним обертом розсипáла в небі по сім рожевих зірок. Вона мала цілий метр у діаметрі, і на її виготовлення пішов порох найвищого ґатунку. А батько мій був, як і я, Фонтан французького походження. Він злетів так високо, що люди злякалися він ніколи не повернеться назад. Але він повернувся і, оскільки мав добру натуру, під час свого блискучого падіння розсипався цілою зливою золотих струменів. Газети писали про його виступ зі щирим захватом. А Придворна Газета назвала його тріумфом пілотехнічного мистецтва.
Піротехнічного, треба говорити піротехнічного, втрутився Бенгальський Вогонь. Я знаю, як правильно, бо бачив цю назву на своїй власній упаковці.
Піротехнічного, треба говорити піротехнічного, втрутився Бенгальський Вогонь. Я знаю, як правильно, бо бачив цю назву на своїй власній упаковці.
Ну, а я кажу пілотехнічний, суворо відтяв Фонтан, і Бенгальський Вогонь почувся таким приниженим, що відразу вилаяв малі петарди, щоб продемонструвати, що він залишається доволі важливою особою.
Я казав, вів далі Фонтан, я казав А що ж я казав?
Ви розповідали про себе, підказала Римська Свічка.
А, звісно, я знав, що обговорював якусь захопливу тему, коли мене перервали в такий хамський спосіб. Ненавиджу хамство й погані манери у будь-якому прояві, бо я вельми чутливий. Немає у світі нікого, чутливішого за мене, я цього цілковито певен.
А що таке чутлива особа? запитав Хлопавко у Римської Свічки.
Це той, хто має мозолі сам і через це наступає на ноги іншим, пошепки відповіла Римська Свічка, а Хлопавко мало не луснув зо сміху.
З чого це ви так розвеселилися? поцікавився Фонтан. Адже я не сміюся.
Мені весело, от я й сміюся, відповів Хлопавко.
Вельми егоїстична причина, розлютився Фонтан. Яке право ти маєш веселитися? Треба думати про інших. Власне, треба думати про мене. Я сам завжди думаю про себе, отже усі інші повинні робити те саме. Я називаю це співчуттям. Співчуття прекрасна чеснота, і я володію нею у повній мірі. Уявіть лише, наприклад, якби зі мною сьогодні щось трапилося, якою бідою це обернулося б для всіх і для кожного! Принц і Принцеса вже ніколи не були б щасливими, їхнє подружнє життя було би зруйноване, ну а Король той би просто цього не пережив. Відверто кажучи, коли я починаю роздумувати над своїм великим значенням, то зворушуюся аж до сліз.
Якщо хочете зробити задоволення іншим, вигукнула Римська Свічка, то не мокрійте.
Справді, підтакнув Бенгальський Вогонь, у якого трохи покращав настрій, це був би прояв звичайного здорового глузду.
Який там звичайний здоровий глузд, обурився Фонтан, коли я сам незвичайний та ще й, прошу затямити, дивовижний. Будь-хто має здоровий глузд, але мало хто має уяву. А в мене багата уява, бо я ніколи не думаю про речі, якими вони є, а завжди вигадую, що вони якісь інші. А стосовно сухості, то ніхто з вас отут не в змозі оцінити емоційну натуру. Моє щастя, що то мені байдуже. Єдине, що допомагає триматися в житті, це усвідомлення безмежної меншовартості оточуючих, і саме це почуття я в собі завжди плекаю. Ви всі зовсім безсердечні. Смієтесь не знати з чого і радієте, немов Принц із Принцесою щойно не одружилися.
А що такого? вигукнула Вогняна Кулька. Чому б і ні? Це дуже радісна подія, і коли я здіймуся високо в небо, то розповім усе зіркам. Ви побачите, як вони замиготять, коли я говоритиму їм про красуню-наречену.
Що за банальний погляд на життя! сказав Фонтан. Проте я нічого іншого й не очікував. Ви нічого собою не являєте, ви всі пустопорожні. А може, Принц із Принцесою виїдуть жити за місто, кудись до великої річки, може, у них народиться син, ясноволосий хлопчина з фіалковими, як у самого Принца, очима; може, він якось із доглядальницею піде на прогулянку, може, доглядальниця засне під великим бузиновим кущем, і може, хлопчик упаде у велику яму й потоне. Яке жахливе нещастя! Бідолашні люди, втратять єдиного сина! Горе, горе! Я ніколи цього не переживу.