Чимало людей вважають нашу взаємну зацікавленість звичайним збігом обставин. Я називаю її «Божественним провидінням». Або, як писав Пауло Коельйо в романі «Алхімік», «Коли йдеш своєю дорогою, увесь Всесвіт обєднає зусилля для допомоги тобі»14.
Після промови я пообідала з Едом і кількома лідерами Pixar головно продюсерами, режисерами, художниками-аніматорами, сценаристами. Розмова зосередилася на неуникненній невпевненості, вразливості і дискомфорті творчого процесу. Вони пояснювали, як розчаровує, що жоден досвід або успіх не звільняє від сумнівів, які є невідємною частиною творчого процесу, а я розмірковувала про свій особистий досвід з програмою «Шлях відваги» («The Daring Way»).
«The Daring Way» («Шлях відваги») це програма сертифікації для фахівців у допоміжних галузях, які хочуть посприяти моїй роботі. На наших загальнонаціональних навчальних семінарах ми використовуємо триденну інтенсивну модель як основний інструмент навчання. Наші викладачі викладають у невеликих групах (від десяти до дванадцяти осіб), що дозволяє новим кандидатам не тільки спробувати участь у програмі, але й дізнатися про дослідження, що не входять до навчальної програми. Незалежно від того, скільки разів ми вже проводили цей семінар і скільки людей отримали сертифікати, другий день триденного модуля завжди спантеличує. Насправді навіть сертифіковані фахівці, які далі використовують цей триденний курс, завжди кажуть: «Я думав, упораюсь краще і другий день мине легше, але не вдається. Він усе ще дуже складний».
І зненацька, коли я була на студії Pixar, мені сяйнуло. Я поглянула на Еда і сказала: «О мій Боже! Нарешті я допетрала. Не можна пропускати день другий». Ед відразу ж зрозумів, про що йдеться. Він посміхнувся, погоджуючись: «Це так. Середину не можна пропустити».
День другий, або чим би не була середина вашого власного процесу, це час, коли ви опиняєтеся «в пітьмі»: двері за вами зачинилися. Ви надто далеко, щоб повернутися назад, і не надто наблизилися до світла в кінці тунелю. Працюючи з ветеранами і військовиками, ми обговорювали цю проміжну пітьму. Усі вони знають цю мить як «точку неповернення» авіаційний термін, придуманий пілотами для моменту під час польоту, коли залишається надто мало палива, щоб повернутися на висхідну позицію. Це напрочуд універсальне поняття походить від знаменитої фрази «Iacta alea est» («Жереб кинуто»), вимовленої Ґаєм Юлієм Цезарем 49 року до нашої ери під час переправи через річку Рубікон, що й розвязало війну15. Не важливо, говоримо ми про стародавню стратегію битви або про творчий процес, певної миті ви опиняєтеся там, у пітьмі, і шляху назад немає.
День другий, або чим би не була середина вашого власного процесу, це час, коли ви опиняєтеся «в пітьмі»: двері за вами зачинилися. Ви надто далеко, щоб повернутися назад, і не надто наблизилися до світла в кінці тунелю. Працюючи з ветеранами і військовиками, ми обговорювали цю проміжну пітьму. Усі вони знають цю мить як «точку неповернення» авіаційний термін, придуманий пілотами для моменту під час польоту, коли залишається надто мало палива, щоб повернутися на висхідну позицію. Це напрочуд універсальне поняття походить від знаменитої фрази «Iacta alea est» («Жереб кинуто»), вимовленої Ґаєм Юлієм Цезарем 49 року до нашої ери під час переправи через річку Рубікон, що й розвязало війну15. Не важливо, говоримо ми про стародавню стратегію битви або про творчий процес, певної миті ви опиняєтеся там, у пітьмі, і шляху назад немає.
У випадку з програмою «The Daring Way» день другий означає перехід до теми сорому і почуття власної гідності, і люди почувають себе ніяково. Сяйво нового почину і блиск можливостей зблякнули, залишаючи позаду непроникний туман невпевненості. Люди втомилися. Коли йдеться про нашу групу чи будь-яку загалом, ми долаємо важливий етап, який Брюс Такмен, дослідник групової динаміки, описує як цикл «формування шторм нормалізація прояв»16. Коли група або команда збирається уперше (формування), часто виникають складнощі, поки члени команди зясовують динаміку (шторм). Певної миті група знаходить точки дотику (нормалізація) і починає робити поступ (прояв). Шторм завжди відбувається посередині. Це не лише темний і вразливий час, але й часто неспокійний. Люди креативно відшуковують шляхи протистояти темряві, у тому числі зясовуючи стосунки одне з одним.
На мою думку, другого дня найважче, як точно вказали Ед і команда Pixar, тому що це неминуча частина процесу. Досвід і успіх не гарантують легкого подолання середини процесу. Вони лише злегка вас заспокоюють милосердним шепотом: «Це частина процесу. Тримайся курсу». Досвід не викреше навіть єдиної іскри світла в цій проміжній пітьмі. Він тільки вселяє у вас дещицю віри у здатність орієнтуватися в темряві. Середина це найбезладніший час, але саме тут стаються дивовижі.
Завершуючи нашу розмову за обідом на студії Pixar, один зі сценаристів поділився своїми висновками з нашої дискусії: «День другий це наче другий акт в наших сценаріях. Він завжди найскладніший для команд. Саме тут нам доводиться долати складнощі з персонажами і сюжетом». Усі присутні з розумінням закивали або відповіли палким «так!».