Белла витягла пять переможних білетів. Перші три належали чоловікам, і їх вона поцілувала. Коли конкурс закінчився, вона заспівала «Моє серце належить таткові»[69], після чого публіка підвелася та підтримала її бурхливими оваціями. Потім кілька молодиків перескочили через огорожу і кинулися на доріжку. Пако відвіз платформу геть від трибуни, однак знадобилося півдюжини охоронців, щоб оточити тих чоловіків і зігнати з доріжки для початку останнього забігу.
Ти була надзвичайною, сказав Тодд, коли Пако зупинився біля входу до паддока. Вона знову міцно та довго припала до його губ.
Поїхали, сказав він.
Куди?
Переодягнися, і я відвезу тебе додому.
Я хочу зробити ставку на останній забіг, сказала вона.
Стен же нічого не вибрав на нього.
Який Стен?
Тодд надовго затримав погляд на ній, а тоді похитав головою.
Знову зміни настрою. Ти вже інша. Я так і думав.
Яка інша?
Та, що ходила танцювати з Еліотом, та, в якої прізвисько Белла.
Спіймав мене на гарячому, любчику, сказала вона, погладжуючи його груди. Тепер дозволь мені вибратися з цих лахів. Я хочу все це з себе поскидати та піти галопувати.
Белла переодяглася, і я сказала їй, що хочу повернутись.
Ми домовились, сказала вона.
Я віддам тобі всю суму, чотириста сімдесят доларів, сказала я.
Хочеш відкупитись від мене? Слухай, це я вийшла і виступила. Тому я заслуговую і на гроші, і на час назовні.
Ти пошкодуєш про це, Белло.
Ще якісь новини? Ми домовилися. Я дотримуюсь угоди, і тебе змушую.
Я нічого не могла зробити. Тодд чекав на неї біля роздягальні.
Не став дуже багато на останній забіг. Стен думає, що там надто багато ймовірних переможців.
Це вже проблема Стена.
Вона підійшла до пятдесятидоларового віконця та поставила всі чотириста сімдесят доларів на перемогу Похмурої Сел. На її думку, то була чудова переможна ставка. Похмура Сел прийшла четвертою.
Що ж, сказала вона Тоддові, спокусливо потягуючись, це було весело.
Ти гарно програєш, сказав він.
Про гроші я завжди говорю так само, як і про чоловіків: «як прийшли, так і пішли».
Він відвіз її додому, і Белла запросила його на чарочку на ніч.
Тодд піднявся за нею нагору, а я кляла себе за ту дурнувату домовленість, що не чіпатиму її до кінця вечора. Я боялася, що вона звабить Тодда, й Джинкс знову вийде на свободу. Джинкс ніяким чином не була частиною угоди, але Белла про це не думала.
Тоді мені й спало на думку, що ніхто з інших ні про що з нею не домовлявся, хтось із них міг би її витіснити. Нола може створити зайві труднощі. Я вирішила, що найкращим варіантом буде Саллі. Вона взагалі ні про що не здогадувалася.
Белла пішла до спальні, щоб переодягтися в щось зручніше, поки Тодд наповнював склянки. Тоді я й втрутилася, виштовхнула вперед Саллі, яка взагалі не розуміла, що, в біса, коїться.
Белла почала говорити:
Це нечесно
Але тоді вона зникла, а Саллі саме одягала свій новий рожевий халат, коли почула шум у вітальні. Вона злякалася. Заглянула крізь тріщину в дверях і побачила Тодда зі склянкою в руці, який вмикає телевізор.
Агов, гукнув він, тебе, мабуть, покажуть у нічних новинах.
Вона повільно вийшла, намагаючись допетрати, про що він взагалі говорить.
Чому б це я була в новинах?
А ти що, не бачила скільки камер тебе знімали на іподромі?
Саллі виглядала приголомшеною.
Що ти тут робиш? І як камери на іподромі стосуються мене?
О ні! сказав він, відставляючи склянку, і позадкував до дверей. Матері твоїй ковінька, хто ти тепер?
Вона блимнула на нього лютим поглядом.
Слухай, я не знаю, яку ти гру тут затіяв, Тодде. Але я цілий день не виходила зі своєї квартири.
Ні? сказав він, тицяючи на екран телевізора. Що ж, як тоді ти поясниш оце?
і сьогодні, говорив диктор, натовп на Нью-Йоркському іподромі чудово провів час, насолоджуючись призовим конкурсом та виступом неперевершеної Бетті Вінз, яка сьогодні була в ударі.
Камера підїхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.
Камера підїхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.
Господи Ісусе!
Якщо ти цілий вечір пробула тут, то хто це?
Це я видихнула вона. Але я не памятаю
Саллі дивилася, як Белла танцює, слухала її спів та дотепи. Сльози покотилися щоками.
Це не я. Це не можу бути я. Я не памятаю.
Тодд спробував заспокоїти її, але вона вирвалася.
Будь ласка, залиш мене в спокої. Мені треба подумати. Мені треба з цим розібратися.
Добре, сказав він, якщо ти впевнена, що з тобою все буде гаразд. Що б не трапилось, я хочу, щоб ти знала, я кохаю тебе.
Коли він пішов, Саллі вимкнула телевізор та не зводила очей із темного екрана.
Вона більше не могла казати, що це неправда. Вона побачила все на власні очі.
Моторошна тиша наповнила кімнату, й вона так страждала, що мені аж стало її шкода. То було наче хтось зірвав з обличчя Саллі маску, й вона раптом змогла побачити в дзеркалі, що відбувалося всі ці роки, коли вона втрачала час, коли її звинувачували в тому, чого вона не робила, коли її називали брехухою та карали, коли вона чула шепіт за спиною, коли люди крутили собі у скроні вказівним пальцем.