Я не хочу жити! закричала вона.
«Ти мусиш жити», промовив голос.
Хто ти? Чий це голос? Хто ти такий?
«Я тут, щоб наглядати за тобою».
У мене розщеплення особистості. Я божевільна. Я хочу вмерти!
«Тепер, коли ти знаєш правду, то стаєш на шлях зцілення. Не здавайся».
Я не витримаю цього пекла! Дозволь мені померти!
Вона розбила склянку та почала різати собі запястя, але голос її зупинив:
«Тепер, коли ти побачила Беллу, ти знаєш правду і приймеш інших емоційно та розумом. Розкажи докторові Ешу. І тоді твоє лікування просунеться вперед».
Саллі знепритомніла.
Я не знала, звідки лунав той голос. Ми, мабуть, усі збожеволіли.
Під час сеансу в пятницю в лікарняному кабінеті Саллі розповіла Роджеру, що сталося, і це його засмутило.
Я планував зіткнути вас із іншими особистостями, сказав він, але очікував, що буду сам присутнім, коли ви дізнаєтесь правду. Не міг собі уявити, що ви це побачите по телевізору.
Я хотіла померти, докторе Еш. За все своє життя я ще ніколи не почувалася так зле.
Це болючий, але необхідний крок на шляху до зцілення. Ми прорвалися крізь заперечення вашу першу лінію оборони і тепер, коли ви змушені сприйняти факт, що всередині вас існують інші особи, то можете рухатися далі до спільної свідомості. Щойно ви всі навчитеся підтримувати звязок одна з одною, то зможете жити відносно безпечним життям. Найбільшою небезпекою було те, що жодна з вас не знала про те, що роблять інші.
Вибачте, що намагалася вбити себе, докторе Еш.
Кілька секунд він замислено дивився на неї. Тоді нахилився вперед.
Це мене турбує.
Більше я такого не робитиму.
Ми дійшли до надзвичайно делікатної фази, Саллі. Зараз ви у великій небезпеці. Я думаю, найкраще для вас буде залишитися тут добровільним пацієнтом. Ненадовго, тільки, щоб ми могли розвинути спільну свідомість.
Їй перехопило подих.
Але навіщо? Я не божевільна. Ви сказали, що я не психічно хвора.
Звісно ж ні. Але, як я щойно сказав, наступний крок для нас неймовірно важливий, і я хочу, щоб вас оточували люди двадцять чотири години на добу, на випадок, якщо будуть ще провали в памяті.
Саллі, скривившись, похитала головою.
Але ці провали я мала все життя, і мені не була потрібна госпіталізація. Що ви хочете зробити?
Роджер нахилився вперед, взяв її долоні в свої та глянув їй у вічі.
Саллі, дотепер, щоразу, як я вас гіпнотизував та дозволяв запамятати рівно стільки, скільки ви самі того бажаєте, ви приходили до тями з цілковитою амнезією. Ви настільки сильно блокували себе від інших, що терапія не давала жодних результатів.
А що ви збираєтеся зробити зараз? В її голосі вчувалися тривога та страх.
Я даватиму вам психотичні команди, щоб ви запамятовували те, що відбувається, коли я розмовляю з іншими. Ви не тільки чутимете інших, Саллі, а й памятатимете, що почули. Ви почнете їх приймати.
Я не хочу нікого приймати. Просто позбудьтеся їх.
Ми не можемо цього зробити. Тепер, коли ви усвідомлюєте їхнє існування як емоційно, так і розумом, ми мусимо звести вас усіх разом. Ви всі маєте почати спілкуватися безпосередньо одна з одною.
Мені страшно.
Звісно. Ви створили цих людей тому, що потребували їх, але тоді почали захищати себе від усвідомлення їхнього існування через амнезію. Мій підхід полягає в тому, щоб зламати протилежні захисні механізми, щоб вивести їх назовні, щоб ви змогли співпрацювати. Памятайте, колись вони були вашими уявними друзями.
Саллі витерла сльози.
Так, але я ніколи не думала, що мені доведеться побачитися з ними знову.
Це єдиний шлях, Саллі. Я планую почати групову терапію зі всіма вашими особистостями, і хочу, щоб ви перебували в лікарні, де буде цілодобовий нагляд.
А як щодо моєї роботи?
Скажіть Еліоту і Тоддові, що вам потрібна відпустка на тиждень-два через стан здоровя. Ви не мусите заглиблюватися в деталі. Для вас я тут все сам організую.
Вона кивнула.
Як скажете.
Коли Саллі вийшла з кабінету, то відчула, як напружилося все її тіло, кожен мяз напнувся, ніби тятива. Вона подумала, чи не спакувати валізу та втекти геть. Але знала, що вона так не вчинить. Вона зустрінеться зі страхітними людьми, які розривали її життя на шматки, віч-на-віч, і ця зустріч або зцілить її, або просто вбє.
Частина друга
Вісім
Наступного тижня Саллі перебралася до клінічного центру психічного здоровя Мідтауна. Вона лежала у загальній палаті на третьому поверсі, який скидався більше на вестибюль нового готелю, ніж на лікарню. Але їй було страшно серед медсестер та інших лікарів і пацієнтів, тому Саллі спакувала психічну валізу та виписала свою свідомість з цього готелю. Контроль на себе взяла я. Патякалка-Даффі час від часу заглядала в мою палату, інколи будила мене серед ночі та постійно запитувала, хто я. Я знала, що вона нам не вірить, тому влаштувала грандіозну сцену й назвала кілька нових імен, вдаючи з себе інші особистості. Вона дуже зацікавилась, коли я представилась чотирирічною Луїз, яка шукає свою мамусю. А одного дня я сказала, що мене звуть Мартін Косак, який обікрав банк у Таксоні. Даффі все це записувала.
Я познайомилася з багатьма приємними людьми в яскравому, обставленому кімнатними рослинами покої для відпочинку, але коли розійшлася звістка, що в мене множинна особистість, інші пацієнти почали ставитись до мене як до божевільної.