Дякую, докторе. Я хотів би поговорити зі своїм сержантом, перш ніж ти покладеш слухавку.
Знову на протилежному кінці дроту почулися гудки та клацання, а десь далеко примарні голоси. А тоді, як неминуча прелюдія до розмови із сержантом Геєм, пролунало важке сопіння.
Вітаю вас, сер, сказав він із тривожними нотками в голосі.
Ніл слухає. Вмираючий сказав перед смертю щось таке, що мені треба знати?
Він сказав, то був чай. Чай, який він випив в офісі. Але лікар каже, що ні
Це мені відомо. Більше нічого?
Ні, сер. Але мушу повідомити вам одну дивну річ. Це стосується костюма, у якому він був, я перевірив, що він мав у кишенях. Звичайні речі: хусточку, ключі, дрібні гроші, гаманець, але, крім усього цього, була одна річ, яка мене здивувала. Я кажу про праву кишеню його піджака. Там було зерно.
Ні, сер. Але мушу повідомити вам одну дивну річ. Це стосується костюма, у якому він був, я перевірив, що він мав у кишенях. Звичайні речі: хусточку, ключі, дрібні гроші, гаманець, але, крім усього цього, була одна річ, яка мене здивувала. Я кажу про праву кишеню його піджака. Там було зерно.
Зерно?
Так, сер.
Що ти маєш на увазі, говорячи про зерно? Сухі напівфабрикати? «Сніданок фермера»? Кукурудзяні або пшеничні пластівці? Чи, може, ти говориш про зерно ячменю або чогось такого?..
Саме так, сер. Я кажу про зерно, яке мені здалося житом. І чимало його там було.
Он як Це й справді дивно Але то міг бути зразок продукції щось повязане з діловою оборудкою.
Звичайно, сер. Але я подумав, ліпше буде сказати вам про це.
Ти правильно подумав, Гею.
Інспектор Ніл протягом кількох хвилин дивився перед собою, після чого поклав телефонну слухавку. Його впорядкований розум рухався від першої до другої фази розслідування, від підозри про отруєння до переконаності в тому, що отруєння відбулося. Слова професора Бернсдорфа могли бути неофіційними, але професор Бернсдорф був не тим чоловіком, який міг би помилитися у своїх професійних висновках. Рекса Фортескю отруїли, й отруту йому, певно, дали за одну-три години до того, як зявилися перші симптоми. Тож здавалося очевидним, що працівники контори не мали ніякого стосунку до скоєння злочину.
Ніл підвівся й вийшов до зовнішнього офісу. Друкарські машинки клацали, але досить безсистемно й на малій швидкості.
Міс Ґріфіт, ви мені дозволите перекинутися з вами ще кількома словами?
Звичайно, містере Ніл. Чи дозволите ви дівчатам вийти на обідню перерву? Регулярний час для неї давно минув. Чи, може, вам буде зручніше, якщо ми замовимо щось принести сюди?
Ні. Нехай вони йдуть обідати. Але вони повинні згодом повернутися.
Звичайно.
Міс Ґріфіт пішла за Нілом до приватного кабінету шефа. Вона сіла й прийняла притаманний для неї зосереджений і діловий вигляд.
Без будь-якого вступу інспектор Ніл сказав:
Я розмовляв зі шпиталем Святого Юди. Містер Фортескю помер о дванадцятій годині сорок три хвилини.
Міс Ґріфіт вислухала це повідомлення без подиву, а лише похитала головою.
Він був у дуже тяжкому стані, я це відразу помітила, сказала вона.
«Вона зовсім не засмучена», подумав Ніл.
Ви можете розповісти мені якісь подробиці про його дім та родину?
Звичайно. Я вже намагалася сконтактуватися з місіс Фортескю, але та, схоже, поїхала грати в гольф і не мала наміру повернутися на ланч[5]. Ніхто достоту не знає, на якому майданчику вона грає, додала, ніби пояснюючи. Вони живуть у Бейдон-Гіт, ви знаєте, де є три відомі майданчики для гри в гольф.
Інспектор Ніл кивнув головою. У Бейдон-Гіт майже виключно жили міські багатії. Ця приміська зона була лише за двадцять миль від Лондона, електропоїзди туди ходили майже безперебійно, й автомобільне сполучення також було цілком надійним, навіть у вранішні та вечірні години пік.
Будь ласка, назвіть мені їхню точну адресу й номер телефону.
Бейдон-Гіт, три тисячі чотириста. Їхній дім називається «Тисова хатина».
Як, як? Різке запитання зірвалося з губів інспектора Ніла, перш ніж він устиг утриматися від нього. Ви сказали «Тисова хатина»?
Так.
Міс Ґріфіт подивилася на нього зацікавленим поглядом, але інспектор Ніл уже взяв себе в руки.
Ви можете розповісти про його родину?
Місіс Фортескю його друга дружина. Вона значно молодша за нього. Вони одружилися близько двох років тому. Перша місіс Фортескю давно померла. Від першого шлюбу він має двох синів і дочку. Дочка живе в батьківському домі, як і старший син, що працює партнером у фірмі. На жаль, сьогодні він перебуває на півночі Англії, виїхав туди у справах. Чекають, що він повернеться завтра.
А коли він поїхав?
Позавчора.
Ви намагалися сконтактуватися з ним?
Так. Після того, як містера Фортескю забрали до лікарні, я зателефонувала в готель «Мідленд» у Манчестері, де, як мені здавалося, той міг оселитися, але він виїхав звідти сьогодні рано-вранці. Я думаю, він подався також до Шефілда та Лестера, але точно я в цьому не переконана. Можу назвати вам кілька конкретних фірм, які він міг навідати.
«Справді надзвичайно ділова жінка, подумав інспектор, і якби їй заманулося вбити чоловіка, то вона вбила б його дуже по-діловому». Але він примусив себе облишити ці фантазії і знову зосередив свою увагу на домашніх обставинах містера Фортескю.