Задзвонив телефон. Інспектор Ніл підняв слухавку. Вираз його обличчя трохи змінився.
Лікарня Святого Юди?
Він кивнув головою міс Ґросвінор і повідомив їй, що вона може йти.
Це поки що все, дякую вам, міс Ґросвінор.
Міс Ґросвінор поквапно покинула кабінет.
Інспектор Ніл уважно дослухався до звуків тонкого, без будь-яких емоцій голосу, що говорив до нього з лікарні Святого Юди. Слухаючи той голос, він нашкрябав олівцем кілька таємничих знаків у куточку блокнота, що лежав перед ним на столі.
Кажете, помер пять хвилин тому? запитав він. Погляд його впав на ручний годинник на запястку. «Дванадцята година сорок три хвилини», занотував він у блокноті.
Голос без емоцій повідомив, що доктор Бернсдорф хоче особисто поговорити з інспектором Нілом.
Гаразд. Кличте його сюди, сказав він тоном, який, либонь, шокував своєю безцеремонністю власницю тонкого голосу, що промовила імя доктора Бернсдорфа з глибокою шанобливістю.
Після цього у слухавці почулося клацання, гудіння й далекий шепіт, наче там розмовляли якісь привиди абощо. Інспектор Ніл терпляче чекав.
Потім без будь-якого попередження пролунав густий бас, який примусив його відвести слухавку від вуха на дюйм або два.
Вітаю тебе, Ніле, старий стервятнику. Ти знову харчуєшся своїми трупами?
Інспектор Ніл і професор Бернсдорф із клініки Святого Юди познайомилися під час розслідування справи про отруєння понад рік тому й відтоді зберегли дружні стосунки.
Наш чоловік помер, так мені повідомили, докторе.
Наш чоловік помер, так мені повідомили, докторе.
Так, він справді помер. Ми вже нічого не могли вдіяти на той час, коли його сюди доставили.
І яка ж причина смерті?
Ясна річ, ми зробимо розтин тіла. Дуже цікавий випадок. Справді дуже цікавий. Я радий, що мені довелося мати з ним справу.
Професійна втіха, яка пролунала в густому басі професора Бернсдорфа, підказала інспектору Нілу принаймні одну річ.
Судячи з твоїх слів, не думаю, щоб ти вважав цю смерть природною, сухо зауважив він.
Жодного собачого шансу на те, що він помер природною смертю, енергійно підтвердив доктор Бернсдорф. Я, звісно, кажу неофіційно, докинув він із запізнілою обережністю.
Звичайно, звичайно. Щодо цього не сумнівайся. Його отруїли?
Безперечно. Більше того, знову ж таки неофіційно, тільки між нами двома, я готовий побитися об заклад, що знаю, якою отрутою його отруїли.
Справді? Якою ж?
Таксином, мій хлопче, таксином.
Таксином? Ніколи не чув про таку отруту.
Я знаю, що ти про неї не чув. Це вкрай незвичайний випадок. На диво незвичайний. Я й сам ніколи б її не виявив, якби мені не довелося мати з цим справу три або чотири тижні тому. Кілька дівчаток зготували чай для своїх ляльок вони зірвали ягоди з тисового дерева й укинули їх у чай.
То оце і є та отрута? Вона міститься в ягодах із тисового дерева?
У ягодах або в листі. Надзвичайно сильна отрута. Таксин, звичайно ж, належить до алкалоїдів[3]. Не думаю, щоб досі мені траплявся випадок, де цю отруту застосовували б умисне. Тому справа, яку ти тепер розслідуєш, видається мені надзвичайно цікавою й рідкісною Ти собі не уявляєш, Ніле, як обридло мені лікувати людей, що отруїлися гербіцидами. Тому отруєння таксином для мене справжня втіха. Звісно, я можу й помилитися, ти мене, ради Бога, не цитуй, але я так не думаю. Гадаю, тобі це теж цікаво. Принаймні, щось новеньке.
Подія надзвичайно цікава для всіх, окрім самої жертви. Я правильно тебе зрозумів?
Авжеж, бідолашному чоловікові не пощастило, досить байдужим тоном підтвердив доктор Бернсдорф.
Він щось сказав, перед тим як померти?
Один із твоїх людей сидів біля нього з блокнотом. Він занотував усі подробиці. Вмирущий знову белькотів про чай, ніби йому щось підсипали в чай на службі це, звичайно, повна нісенітниця.
Чому нісенітниця? гостро запитав інспектор Ніл, якому його невичерпна фантазія вже намалювала картину, як розкішна міс Ґросвінор кладе кілька тисових ягід у заварку чаю, і йому вельми не хотілося відразу ж відкинути цю версію як необґрунтовану.
Тому що ця отрута не могла подіяти так швидко. А я так розумію, що симптоми отруєння зявилися відразу по тому, як він випив чай?
Так вони кажуть.
Річ у тому, що дуже мало отрут діють у такий спосіб, якщо не брати до уваги ціанідів, звичайно, й, можливо, чистий нікотин
А тут точно не було застосовано ціанід або нікотин?
Мій любий чоловіче. У такому разі він би помер, раніше, аніж приїхала швидка допомога. О ні, тут не йшлося про щось подібне. Я було запідозрив застосування стрихніну, але конвульсії мали зовсім інший вигляд. Хоч і неофіційно, звичайно, проте я готовий заприсягтися своєю репутацією, що то був таксин.
А який потрібен час, щоб ця отрута почала діяти?
По-різному за різних обставин. Через годину. Через дві години, через три години. Небіжчик справляє враження людини, яка любила попоїсти. Якщо він справді добре поснідав, то це вповільнило процес.
Поснідав, замислено повторив інспектор Ніл. А й справді, схоже, що фатальним для нього виявився сніданок.
Сніданок, яким його почастували Борджа[4], весело засміявся доктор Бернсдорф. Що ж, бажаю тобі успішного полювання, хлопче.