Я приготувала чай, як завжди, справді, як і завжди, у ньому не могло бути нічого поганого.
Нічого поганого? У чаї? перепитала міс Ґріфіт, зупинивши палець на циферблаті телефону. Чому ви про це говорите?
Бо він сказав, містер Фортескю сказав, що йому чогось підсипали в чай
Палець міс Ґріфіт нерішуче завмер на циферблаті телефону: кому дзвонити у невідкладну допомогу чи в лікарню? Міс Бел, молода і сповнена оптимізму, сказала:
Треба дати йому випити води з гірчицею. Ми маємо гірчицю в конторі?
Гірчиці в конторі не було.
Незабаром доктор Айзекс із лікарні Бетнел-Ґрін і сер Едвін Сендімен зустрілися в ліфті, після того як дві різні карети швидкої допомоги зупинилися перед будинком. І телефон, і хлопчик на побігеньках своє завдання виконали.
Розділ другий
Інспектор Ніл сидів у «святилищі» містера Фортескю за його платановим письмовим столом. Один із помічників інспектора із записником у руках скромно примостився під стіною біля дверей, намагаючись бути цілком непомітним.
Інспектор Ніл мав вигляд бравого солдата з ледь закучерявленим брунатним чубом, що був зачесаний угору, відкриваючи досить низький лоб. Коли, за своїм звичаєм, він промовляв фразу «Так заведено», ті, до кого він звертався, зневажливо думали: «Ти тільки й спроможний робити, як заведено, на більше тебе не вистачає!» Але вони помилялися. Попри свій позбавлений будь-якої уяви вигляд, інспектор Ніл був мислителем, наділеним багатою фантазією, й один із його улюблених методів розслідування полягав у тому, що він висував кілька найнеймовірніших версій і приміряв їх до людини, яку на той час допитував.
Міс Ґріфіт, яку він відразу обрав непомильним оком як найімовірнішу особу, котра зможе чітко й вичерпно розповісти йому про ті події, унаслідок яких він тепер сидів там, де сидів, щойно покинула кабінет, справді надавши йому надзвичайно стислий звіт про те, що тут сталося вранці. Інспектор Ніл обміркував чотири досить неординарні причини, які могли б спонукати найавторитетнішу особу в кімнаті друкарок підсипати отруту у вранішній чай свого працедавця, і відкинув їх усі як малоймовірні.
Він подумки охарактеризував міс Ґріфіт як: (а) особу, що не в змозі когось отруїти, (б) жінку, що не закохана у свого начальника, (в) особу, що не виявила жодних ознак психічного розладу, (г) людину, яка не має звичаю довго тримати на когось злість. Ці аргументи справді вилучали міс Ґріфіт із числа підозрюваних, зберігаючи її лише як джерело точної інформації.
Інспектор Ніл подивився на телефон. Він чекав на дзвінок із лікарні Святого Юди, який міг тепер пролунати в будь-яку мить.
Звичайно, не можна було виключати, що несподівана хвороба містера Фортескю пояснювалася якимись природними причинами, але ні доктор Айзекс із лікарні Бетнел-Ґрін, ні сер Едвін Сендімен із Гарлі-стрит так не думали.
Інспектор Ніл натиснув на кнопку дзвінка, дуже зручно розташовану біля його лівої руки, і наказав, щоб до нього запросили персональну секретарку містера Фортескю.
Міс Ґросвінор уже трохи змогла відновити свою величну поставу, але не зовсім. Вона увійшла до кабінету з досить боязким виглядом, без тієї лебединої грації, з якою зазвичай ходила раніше, і відразу категорично заявила:
Я цього не робила!
Інспектор Ніл промурмотів з умисним сумнівом у голосі:
Справді?
Він указав на стілець, на якому мала звичай сидіти міс Ґросвінор із блокнотом у руці, коли містер Фортескю викликав її, щоб продиктувати якісь листи. Тепер вона сіла неохоче й подивилася на інспектора Ніла з тривогою в погляді. Інспектор, чия уява мандрувала від гіпотези до гіпотези зваблення? шантаж? уявляючи собі цю платинову блондинку на лаві підсудних, дивився на неї поглядом, який здавався заспокійливим і злегка дуркуватим.
У чаї нічого шкідливого не було, сказала міс Ґросвінор. І не могло бути.
Зрозуміло, сказав інспектор Ніл. Будь ласка, назвіть ваше імя й адресу.
Ґросвінор. Айріні Ґросвінор.
Як ви пишете своє прізвище?
Як назву майдану[2].
Гаразд, а ваша адреса?
Рашмур-роуд, 14, Мазвел-Гіл.
Інспектор Ніл задоволено кивнув головою.
«Зваблення відпадає, сказав він сам собі. Це не любовне гніздечко. Респектабельне житло в оселі батьків. Шантаж теж відпадає».
Ще один набір добрих спекулятивних теорій розвіявся, не лишивши й сліду.
То хто все ж таки приготував йому чай? запитав інспектор із перебільшеною любязністю в голосі.
Звичайно ж, я. Це входило до моїх обовязків, я хотіла сказати.
Не кваплячись, інспектор Ніл наказав їй у всіх подробицях описати ранковий ритуал приготування чаю для містера Фортескю. Філіжанка з блюдцем і чайничок для заварки були вже запаковані й відправлені на аналіз до поліційної лабораторії. Тепер інспектор Ніл довідався, що тільки Айріні Ґросвінор, і ніхто, крім неї, не доторкався до тієї філіжанки, блюдця та чайничка для заварки. Щодо чайника, то ним користувалися всі працівники офісу, й Айріні Ґросвінор наповнила його водою, набравши її з крану в туалетній кімнаті.
А де ви брали чай?
Це спеціальний китайський чай, який належить містерові Фортескю. Я зберігаю його на поличці за дверима своєї кімнати.
Інспектор Ніл кивнув головою. Він запитав про цукор і почув, що містер Фортескю пив чай без цукру.