Принесла мене сюди річкова течія, продовжила дівчина, чи не бачачи, що він помітив, чи вдаючи, що не бачить. Річкова течія й чари єдинорога Як зветься це озеро?
Не знаю, зізнався він. Тут стільки озер, у Гвинедді
У Гвинедді?
Авжеж. Ото нагорі І Уїтва. Якщо мати її по ліву руку і їхати лісами, то за два дні доберешся до Дінас Дінллею, а далі до Каер Даталю[10]. А річка Найближча річка це
Неважливо, як зветься найближча річка. Ти маєш якусь їжу, Галахаде? Я просто помираю від голоду.
Чому ти так на мене дивишся? Боїшся, що я зникну? Що полечу в засвіти разом із твоїми сухарем та ковбасою з яловичини? Не бійся. У моєму власному світі я трохи погралася з призначенням, втручаючись у нього, тому певний час не слід мені там зявлятися. Якийсь час побуду у твоєму. У світі, де вночі можна не шукати на небі Дракона чи Сім Кіз. У якому зараз друга повня після Бельтану. Чому, питаю, ти так на мене дивишся?
Я не знав, що феї їдять.
Феї, чародійки й ельфійки. Усі їдять. Пють. І всяке таке.
Перепрошую?
Неважливо.
Чим уважніше він на неї дивився, тим більше втрачала вона чарівну ауру, тим більше людською й звичайною робилася, майже ординарною. Утім, він знав, що вона не така, не може такою бути. Не зустрічають ординарних дівчат біля підніжжя І Уїтва, в околицях Кум Пукка, які голими купаються в гірських озерах і перуть закривавлені сорочки. Неважливо, як ця дівчина виглядає, але земною істотою вона бути не може. І все ж Галахад уже цілком вільно й без побожного остраху дивився на її мишасте волосся, яке зараз, коли висохло, лисніло на його здивування пасмами сріблясто-білої сивини. На її худі руки, малий носик і бліді вуста, на її чоловічий одяг трохи дивного крою, пошитий із незвичної тканини з небувало щільним плетенням. На її меч дивної конструкції і з дивним орнаментом, що аж ніяк не скидався на парадну іграшку. На її босі ноги, обліплені засохлим піском із пляжу.
Для ясності, відізвалася вона, тручи стопою об стопу. Я не ельфійка. А чародійка, чи то фея, я трохи нетипова. Е-е-е та хіба й зовсім нею не є.
Насправді шкода.
І чого тобі шкода?
Кажуть Він почервонів і затнувся. Кажуть, що феї, коли їм випаде зустріти юнаків, ведуть їх до Ельфланду й там Під кущем ліщини на ковдрі з моху наказують із собою поєднатися
Розумію. Вона швидко глянула на нього, після чого відкусила добрячий шмат від ковбаси.
Щодо Країни Ельфів, сказала, проковтнувши шмат, то якийсь час тому я звідти втекла й зовсім не поспішаю туди повертатися. А щодо поєднання на ковдрі з моху Схоже, Галахаде, ти й справді натрапив не на ту Володарку, що треба. І тим не менш красно дякую тобі за добрі наміри.
Володарко! Я не хотів образити
Не виправдовуйся.
Усе через те, пробелькотів він, що ти чарівно красива.
Дякую знову. Але все ж так воно не станеться, як тобі бажається.
Вони деякий час мовчали. Було тепло. Сонце стояло в зеніті, приємно нагрівало каміння. Легенький вітерець збрижив поверхню озера.
Що значить відізвався раптом Галахад дивно екзальтованим голосом. Що значить спис зі скривавленим вістрям? Що значить і чому страждає Король із пробитим стеґном? Що значить панна в білому, яка несе Грааль, срібну тарілку[11]?..
А ти все ж, перервала вона його, добре почуваєшся?
Я тільки запитую.
А я твого запитання не розумію. То якийсь умовний пароль? Сигнал, за яким розпізнають утаємничених? Поясни, будь ласка.
Не зумію.
Тоді навіщо ти питав?
Бо це Він затнувся. Ну, коротко кажучи Один із наших не запитав, маючи оказію. Язик у роті в нього завяз чи, може, хлопець застидався Не запитав, і через те була купа неприємностей. Тож ми тепер завжди питаємо. Про всяк випадок.
У цьому світі є чародії? Ну, знаєш, ті, які практикують магію. Маги. Відаючі.
Є Мерлін. І Моргана. Але Моргана зла.
А Мерлін?
Середньо.
Знаєш, де його знайти?
Аякже! У Камелоті. При дворі короля Артура. Я саме туди їду.
Далеко?
Звідси до Повіссу, до річки Гафрен, потім за течією Гафрену до Ґлевуму, над морем Сабріни, а звідти вже близько до рівнин Літнього Краю. Усього якихось десять днів їзди
Задалеко.
Можна, він зробив паузу, трохи скоротити шлях, поїхавши крізь Кум Пукка. Але то заклята долина. Там страшно. Живуть там І Дінан Бах Тег, злостиві карлики
А ти що, меч носиш для краси?
А що з мечем проти чарів поробиш?
Поробиш, поробиш, не бійся. Я відьмачка. Чув колись? Ех, звісно, що не чув. А твоїх карликів я не боюся. Серед ґномів у мене чимало знайомих.
«Ну аякже», подумав він.
Володарко Озера?
Мене звати Цірі. Не називай мене Володаркою Озера. То викликає в мене не найкращі асоціації. Так мене звали вони, у Країні Як там ти назвав ту країну?
Фаері. Або ж, як звуть її друїди, Аннун[12]. А сакси кажуть «Ельфланд».
Ельфланд Вона накрила плечі отриманим від нього піктським картатим пледом. Я там була, віриш? Увійшла до Вежі Ластівки й бац уже була серед ельфів. І власне вони так мене називали. Володаркою Озера. Те мені навіть подобалося спочатку. Я тим пишалася. До тої миті, як зрозуміла, що в тій країні, у тій вежі й над тим озером, ніяка я не Володарка, а тільки вязень.
Чи це там ти, не витримав він, поплямувала сорочку кровю?