Чого Боббі справді хотів, так це піти додому і поговорити з Тедом про «Володаря мух».
Банкрут? сумно перепитав Саллі. Справді тяжко, чуваче. Я б заплатив за тебе, але в мене самого тільки тридцять пять центів.
Не парся. Слухай, а де твоє «боло»?
Саллі спохмурнів, як ніколи.
Гумка тріснула. Напевно, полетіло в болойський рай.
Боббі пирснув. Болойський рай? Дійсно смішно.
Будеш купувати нове?
Навряд чи. У «Вулворті» продається набір фокусника, хочу його купити. На коробці пише, що в ньому шістдесят різних трюків. Знаєш, Боббі, коли я виросту, то добре було б стати фокусником. Подорожувати з цирком чи варєте, носити чорний фрак і циліндр. Я б витягав з нього кроликів і всяке тому подібне лайно.
Кролики, напевно, дійсно накладуть тобі в капелюха, озвався Боббі.
Саллі вишкірився.
Зате я буду крутим засранцем! Як би мені хотілося ним бути! Будь у чому!
Він підвівся.
Ти точно не хочеш піти зі мною? Може, тобі б вдалося прокрастися попри Ґодзіллу.
На суботній денний сеанс в «Емпайр» збиралися сотні дітей. Програма зазвичай складалася з фільму циклу «Такі різні монстри», восьми чи девяти коротких мультиків, анонсу «Майбутніх цікавинок» і кіноновин.
Місіс Ґодлоу просто скаженіла, намагаючись їх змусити мовчки стояти в черзі. Вона не розуміла, що навіть загалом чемних дітей не можна примусити в суботу після обіду поводитися, неначе в школі. А ще вона була схиблена на думці, що десятки дітей, яким уже виповнилося дванадцять, намагаються проникнути в кінотеатр зі знижками для молодших. Дай їй волю, місіс Джі вимагала б свідоцтво про народження не тільки на фільми з Бріжітт Бардо, а й на суботній денний сеанс. Але не маючи таких повноважень, вона обмежилася вереском «ТИ З ЯКОГО РОКУ?» на кожного, чий зріст був вищий від пяти з половиною футів.
Серед цього шарварку інколи можна було легко прослизнути всередину, а ще в суботу не було контролера. Але сьогодні гігантські скорпіони Боббі не приваблювали. Він провів цілий тиждень з реалістичнішими чудовиськами, більшість з яких, мабуть, ззовні були схожі на самого Боббі.
Нє-а, я тут потусуюся, сказав він.
Окей.
Саллі-Джон виколупав зі свого чорного волосся кілька яблуневих пелюсток і урочисто глянув на Боббі.
Нє-а, я тут потусуюся, сказав він.
Окей.
Саллі-Джон виколупав зі свого чорного волосся кілька яблуневих пелюсток і урочисто глянув на Боббі.
Мегабоб, скажи, що я крутий засранець.
Саллі, ти крутий засранець.
Так! Саллі-Джон підстрибнув ледь не до неба, сміючись і молотячи кулаками повітря. А як інакше! Крутий засранець сьогодні! І супермегакрутий фокусник завтра! Паф-паф!
Від сміху Боббі повалився на спинку лавки, розставивши ноги носками кросівок досередини. Ес-Джей був такий смішний, коли його починало нести.
Саллі рушив був геть, але обернувся.
Знаєш що, старий? Коли я заходив у парк, то зустрів кількох дивних типчиків.
І що в них було дивного?
Саллі розгублено похитав головою.
Не знаю, пробурмотів він, реально не знаю.
Тоді він пішов геть, наспівуючи «На танцях». Пісня була його улюблена. Боббі вона теж подобалася. «Денні енд зе Джуніорз»[3] були просто чудові.
Боббі знову розгорнув подарунок Теда. Книжка виглядала вже добряче зачитаною. Він перечитав кілька останніх сторінок, місце, де нарешті зявилися дорослі. І знову почав ламати голову над кінцем. Щасливий чи трагічний? Саллі-Джон зовсім вилетів з голови. Пізніше йому спало на думку, що якби Ес-Джей тоді обмовився, що дивні типчики, яких він бачив, були в жовтих плащах, все б могло скластися зовсім інакше.
Вільям Ґолдінґ написав про цю книжку одну цікаву річ, яка, на мою думку, повязана з твоїми сумнівами щодо фіналу Боббі, хочеш ще шипучки?
Боббі похитав головою.
Ні, дякую.
Шипучка була йому не вельми до смаку і пив він її тільки з ввічливості, коли був у Теда. Вони знову сиділи за Тедовим кухонним столом. Пес місіс ОГари і далі гавкав. На памяті Боббі Баузер ніколи й не переставав. А Тед і далі палив «Честерфілд». Повернувшись з парку, Боббі заглянув подивитися, як там мама, побачив, що вона дрімає на ліжку, і помчав на третій поверх спитати Теда про закінчення «Володаря мух».
Тед підійшов до холодильника і зупинився, поклавши руку на дверцята і задивившись у порожнечу.
Пізніше Боббі усвідомить, що це був перший чіткий проблиск того, що з Тедом не зовсім усе гаразд. Насправді все було зовсім негаразд і ставало щораз гірше.
Спочатку їх відчуваєш під очними яблуками, вимовив Тед буденним тоном. Він говорив чітко, Боббі розібрав кожне слово.
Відчуваєш що?
Спочатку їх відчуваєш під очними яблуками.
Тед усе ще витріщався в порожнечу, обхопивши пальцями ручку холодильника. Боббі злякався. Здавалося, щось було в повітрі, щось схоже на пилок, і в Боббі залоскотало у носі й з тильного боку засвербіли долоні.
А тоді Тед відчинив дверцята і схилився над холодильником.
Точно не хочеш? спитав він. Шипучка холодна і смачна.
Ні ні, не треба.
Тед повернувся за стіл і Боббі збагнув, що він або вирішив вдати, що нічого не сталося, або нічого не памятає. Він також зрозумів, що з Тедом уже все нормально, й цього було досить. Дорослі просто диваки, от і все. Іноді просто не треба звертати уваги на те, що вони роблять.