Я не терпітиму неуважності чи поганої поведінки. Ви тут, щоб навчатися, а не байдикувати, попередив Гален. Потім він розставив нас на відстані витягнутих рук, щоб ми не торкалися одне одного навіть пальцем. Я думав, ми займатимемося фізичними вправами, але замість цього він наказав нам стояти струнко і слухати. Отже, ми стояли на холодній башті, а Гален розповідав.
Я був майстром Скіллу в цьому замку сімнадцять років. До цього я таємно навчав невеликі групи і виганяв тих, хто не подавав жодних надій. У ті часи Шістьом герцогствам було достатньо купки тих, хто володів Скіллом. Я навчав лише найздібніших і не гаяв часу на бездарних і недисциплінованих учнів. За останні пятнадцять років я нікого не навчив Скіллу. Але настали важкі часи. Острівяни нападають на наші береги і «перековують» наших людей. Король Шрюд та принц Веріті намагаються захистити нас за допомогою Скіллу. Вони докладають великих зусиль і досягають значних успіхів, хоч простолюдини навіть не здогадуються про це. Запевняю вас, що в острівян немає жодних шансів протистояти тим умам, яких я вчив. Вони здобули кілька дрібних перемог, бо ми не були готові. Але їм не побороти ту силу, яку створив я!
Його безбарвні очі загорілися, він підніс руки до небес і надовго замовк. Гален дивився вперед, наче живився силою з небес. Потім повільно опустив руки.
Я це знаю, тихіше продовжив він. Це я знаю. Їм не побороти тої сили, яку я створив. Але наш король нехай благословення богів буде вічно з ним сумнівається в мені. Він мій король, і на все його воля. Він наказав, щоб я знайшов спадкоємця нижчої крові, у якого будуть здібності та воля навчитися Скіллу. Він мусить мати чисті помисли й міцний характер. Я зроблю це, бо така воля короля. Як сказано в легендах, раніше багатьох, хто був наближений до королів, навчали Скіллу для захисту своєї країни. Може, це й правда, а можливо, давні легенди перебільшують. У будь-якому разі мій король наказав мені створити запас тих, хто володіє Скіллом. Тому я спробую.
Гален жодного разу не подивився на пятьох дівчат у групі. Це так впадало в очі, що мені стало цікаво, чим вони перед ним так завинили. Я трішки був знайомий із Сереною, бо вона теж навчалася у Федврена, і майже відчував її невдоволення. Хлопець біля мене поворушився, і Гален одразу ж підскочив до нього.
Нудно, еге ж? Набридло базікання старого діда?
В мене просто схопило литку, сір, хлопець намагався виправдовуватись, але це прозвучало незграбно. Гален дав йому добрячого потиличника.
Замовкни і стань струнко або йди геть. Мені байдуже. Я вже бачу, що тобі бракує терпіння, щоб опанувати Скілл. Але якщо король вибрав тебе для моєї групи, я спробую тебе навчити.
Я почав тремтіти, бо поки Гален говорив до хлопця, він не зводив з мене очей, наче це я винен, що той поворухнувся. Сильна неприязнь до Галена одразу ж заполонила мене. Під час занять із палицями й мечами я діставав удари від Год; мені було неприємно, коли Чейд показував мені больові точки та способи задушити людину чи змусити її мовчати при памяті; я отримував потиличник, копняки й ляпаси від Барріча (деякі з них були за діло, а іноді я просто потрапляв під гарячу руку, коли він був зайнятий). Але я жодного разу не бачив, щоб людина била когось з такою явною насолодою, як Гален. Я намагався не показувати цього і дивитися на нього, але не витріщатися, бо якщо відвернуся, то він звинуватить мене в неуважності.
Гален задоволено кивнув і продовжив свою розповідь. Щоб опанувати Скілл, спочатку треба навчитися самоконтролю. Основою всього були обмеження. Він наказав завтра прийти до сходу сонця. Ми не повинні носити черевики, шкарпетки, накидки чи інший шерстяний одяг, а також ходити з непокритою головою. Треба було ретельно митися. Він переконував нас, щоб ми перейняли його спосіб життя та кулінарні звички. Треба відмовитися від мяса, солодких фруктів, страв із приправами, молока та «легковажної їжі». Натомість він радив нам їсти кашу, простий хліб і варені коренеплоди, запиваючи все це холодною водою. Треба уникати зайвих розмов, особливо з особами протилежної статі. Також Гален застерігав нас від «чуттєвих» задоволень, навіть смачної їжі, сну та перебування в теплі. Також він радив нам сидіти за окремим столом у залі, де б ми могли споживати відповідну їжу й не відвертати уваги на безглузді розмови й запитання. Останнє речення він вимовив погрозливим тоном.
Потім почалися вправи. Ми заплющували очі й закочували їх так високо, наскільки можливо (а краще взагалі на потилицю). Потрібно відчути їхній тиск і уявити, що можна таким чином побачити. Що з побаченого буде корисним і відповідатиме дійсності? Затим із заплющеними очима стояли на одній нозі, намагаючись взагалі не рухатись. Треба було знайти рівновагу, але не тіла, а духу. Треба було відмовитися від дрібязкових думок і якнайдовше перебувати в такому стані.
Доки ми стояли із заплющеними очима, виконуючи ці вправи, Гален ходив поміж нами. Я чув його кроки і свист гарапника.
Зосередьтесь, наказував він. Або принаймні спробуйте.
Його гарапник гуляв по моїй спині чотири рази за заняття. Удари були не сильні й боліли не більше за ляпаси, але дотики батога так чи інак дратували. Коли Гален приклався вчетверте, гарапник закрутився навколо моєї голої шиї, а кінчик зачепив підборіддя. Я здригнувся, але не розплющив очі й ледь втримався на коліні, яке боліло. Коли він відійшов, я відчув, як з мого підборіддя стікає крапля теплої крові.