Я двічі заблукав у місті. Вночі все здавалося іншим, а до цього я не звертав уваги на дорогу. Нарешті знайшов той заїжджий двір. Стурбована хазяйка вже не спала. У її кімнаті світилося.
Вона вже годину стогне і кличе вас, мосьпане, стривожено сказала вона. Боюся, з нею щось серйозне, але вона нікого не хоче впускати, крім вас.
Я побіг коридором до її кімнати й обережно постукав, гадаючи, що зараз почую різкий голос, вона прожене мене, щоб я її не турбував. Але натомість почулося тремтяче:
Фітце, ти? Нарешті. Заходь, хлопче, ти мені потрібен.
Я глибоко вдихнув і зайшов у напівтемне затхле приміщення. Подумав, намагаючись дихати рідше: «Це навіть гірше, аніж трупний запах».
Ліжко було завішане важкими занавісками. Кімнату освітлювала всього одна оплавлена свічка. Я взяв її й підійшов до ліжка.
Леді Тайм? тихо запитав я. Що з вами?
Хлопче, промовив хтось у темному кутку кімнати.
Чейд? я відчув себе повним дурнем.
Леді Тайм? тихо запитав я. Що з вами?
Хлопче, промовив хтось у темному кутку кімнати.
Чейд? я відчув себе повним дурнем.
Немає часу пояснювати. Не турбуйся, хлопче. Леді Тайм обдурила не одну сотню людей і далі це робить. Принаймні я сподіваюся. Повір мені й не став питань. Просто зроби те, що кажу. По-перше, скажи хазяйці, мовляв, у леді Тайм стався черговий серцевий напад і їй кілька днів потрібно відпочити. Скажи, щоб за будь-яких обставин не турбували її. Правнучка леді Тайм приїде і подбає про неї
Хто
Я все владнав. Отже скажи, що правнучка леді Тайм приноситиме їй їжу й усе необхідне. Просто переконай хазяйку, що їй потрібен повний спокій. Йди і скажи це зараз.
Так я й зробив. Я виглядав досить стривоженим, тому зміг переконати хазяйку. Вона пообіцяла, що не турбуватиме леді Тайм, хіба просто постукає у двері, бо не хоче, щоб у леді зіпсувалася думка про її заїжджий двір та гостинність. Я зробив висновок, що леді Тайм платить їй досить щедро. Повернувшись у кімнату, тихо причинив двері. Чейд узяв їх на засув, запалив нову свічку від недогарка й розклав на столі невеличку карту. Я зауважив, що Чейд був у похідному одязі накидка, чоботи, камзол і чорні штани. Він був зовсім іншою людиною: підтягнутим і дуже жвавим. Мені спало на думку, що той старий чоловік у порваному халаті одна з його личин. Чейд подивився на мене. Присягаюся, що переді мною стояв солдат Веріті. Але Чейд не дав мені часу на роздуми.
Доведеться залишити Веріті й Келвара віч-на-віч з їхніми проблемами. У нас є з тобою справа в іншому місці. Вночі прийшла звістка, що пірати на червоних кораблях напали на Фордж. Те, що вони зробили це так близько до Баккіпа, не просто образа, а справжня загроза. Але це ще не все: вони захопили заручників. І потягнули на свій корабель. Також вони відправили звістку королю Шрюду. Пірати вимагають золота, інакше вони повернуть заручників у село.
Можливо, ти переплутав? Золото в обмін на заручників?
Ні. Чейд сердито помахав головою, як ведмідь, на якого напали бджоли. Ні, вони досить чітко дали зрозуміти: якщо ми заплатимо золотом, то вони вбють заручників. Якщо ні, то відпустять. Гонець був з Форджа. Його дружина і син теж стали заручниками. Він сказав, що чітко зрозумів загрозу.
Не бачу проблеми, чмихнув я.
На перший погляд немає. Але гонець весь час тремтів, хоч і проїхав досить довгий шлях. Він не зміг нічого пояснити, навіть того, чи варто їм платити. Чоловік тільки повторював, що капітан посміхався, коли ставив умови, а пірати постійно реготали. Тому ми з тобою поїдемо подивимося, зараз же. Це треба зробити до того, як король дасть офіційну відповідь, і без відома Веріті. А тепер глянь сюди. Ми прибули цією дорогою. Бачиш вигин узбережжя? Ми поїдемо цією доріжкою. Вона пряміша, але крутіша, і там місцями трапляється болото. Тому там ніколи не їздять фургони. Але на конях так швидше. Там нас чекає невеликий човен, на якому ми перепливемо затоку. Тож заощадимо час і зріжемо кілька миль. Там ми пришвартуємось і будемо у Форджі.
Я вивчав карту: Фордж був на північ від Оленячого замку. Я замислився над тим, скільки гонець витратив часу, щоб дістатися сюди. Пірати могли вже давно виконати свою погрозу. Але на роздуми не було часу.
У тебе є кінь?
Гонець подбав про це. Надворі стоїть гнідий кінь, три з його чотирьох ніг білі. Він для мене. Також гонець привіз правнучку для леді Тайм. Човен уже чекає. Ходімо.
Ще одне, сказав я, не звертаючи уваги на його гнів через затримку. Я мушу це запитати, Чейде. Ти тут, бо не довіряєш мені?
Хороше питання. Ні. Я слухаю, про що говорять у місті, про що пліткують жінки. Так само, як ти слухаєш у замку. Капелюшники й продавці ґудзиків знають більше, ніж перший радник короля, хоч і не усвідомлюють цього. Отже, поїхали.
Ми вийшли через боковий вихід. Там стояв привязаний гнідий кінь. Сажці він не сподобався, та вона поводилася спокійно. Я відчував Чейдове нетерпіння, але ми їхали повільно, аж доки бруковані вулиці Нітбея не залишились позаду. Коли зникли вогні будинків, ми перейшли на легкий галоп. Чейд їхав попереду. Я дивувався, як він легко знаходив дорогу. Сажці не подобалося, що доводиться так швидко бігти у темряві. Думаю, якби не повний місяць, то вона б за гнідим не встигала.