Напевне, мій вираз обличчя виказав мене. Вона приязно всміхнулась і пригорнула цуценя.
Добре, псарю. Але хіба ти не хочеш жодної винагороди?
Вона гадала, що я попрошу монету, перстень або ж якусь посаду при дворі. Але я уважно подивився на неї і сказав:
Леді Граціє, будь ласка, попросіть свого лорда надіслати своїх найкращих людей для служби на Дозорному острові, щоб ця суперечка між Ріппоном та Шокз припинилася.
Що?
Коли вона запитала, я все зрозумів. Така інтонація і такий акцент геть не притаманні лордам та леді.
Попросіть вашого лорда укріпити башту. Будь ласка.
Яке діло псареві до цього?
Її питання було занадто прямолінійним. Байдуже, де з нею познайомився Келвар, але вона не мала шляхетного походження і не була багатою. Її радість, коли я впізнав її, те, як вона сама принесла закутаного песика у звичні та знайомі умови, свідчило про те, що це проста дівчина, яка дуже швидко домоглася становища, яке було набагато вищим за попереднє. Вона самотня, невпевнена й неосвічена, тому від неї не варто багато очікувати. Гірше було те, що вона знала про свою неосвіченість і це поїдом їло її, псувало безтурботне життя, вселяючи в душу страх. Якщо вона не навчиться поводити себе як герцогиня до того, як її молодість та краса зівянуть, то на неї очікували лише самотність і знущання. Вона потребує таємного вчителя. Як-от Чейд. Їй потрібна була моя порада в цю мить. Але треба бути обережним, бо вона може не прийняти поради від псаря. Це могла зробити лише проста дівчина. Все, що леді Грація знала про себе, це те, що вона вже не проста дівчина, а герцогиня. Раптом мене осяяло.
Мені наснився сон, сказав я. Я чітко його памятаю, наче це було видіння або попередження. Я прокинувся і зрозумів, що треба йти на кухню.
Моє обличчя стало відстороненим, а леді Грація широко розкрила очі. Тепер вона була готова.
Мені наснилася жінка, яка говорила мудрі речі й перетворила трьох сильних чоловіків на міцну стіну, яку не змогли зламати навіть пірати з червоних кораблів. Вона стала перед ними, тримаючи в руках діаманти, і промовила: «Нехай сторожові башти сяють яскравіше, аніж ці діаманти. Хай пильні солдати оточать острів, як ці перлини, що оточують мою шию. Нехай замки будуть заново укріплені, щоб захиститися від наших ворогів. Краще я ходитиму без прикрас як перед своїм королем, так і перед своїм народом, а наші захисники стануть діамантами моєї країни». Король та герцоги були вражені її мудрим серцем та аристократичними манерами. Але найбільше її любили прості люди, оскільки знали, що вона любить їх більше за золото та срібло.
Це прозвучало досить незграбно і не так розумно, як я хотів. Але їй сподобалося. Я бачив, що вона уявляє себе перед королем і, говорячи вишуканими словами, вражає його своєю пожертвою. Я бачив, що вона горить бажанням вирізнитися, щоб завоювати любов своїх людей. Тоді вони побачать, що герцогиня це не просто титул. Лорд Шемшай та його почет принесуть звістку про її добрі справи до Шокз. Менестрелі прославлятимуть її у піснях. А її чоловік вперше буде здивований. Він побачить, що вона дбає про свою землю і про своїх людей, а не просто якась гарна штучка, яку заманили титулом. Я прочитав цю думку в її очах. Її погляд став відстороненим, і вона бездумно всміхнулася.
На добраніч, псарю, тихо сказала леді Грація й випливла з кухні, пригортаючи собача до грудей. Вона накинула покривало на плечі, наче то була накидка з горностая. Завтра вона дуже добре зіграє свою роль. Я раптом осміхнувся, думаючи, що мені вдалося виконати своє завдання без отруєння. Я так і не дізнався, чи Келвар був зрадником, але мені здавалося, що я знайшов корінь проблеми й міг побитися об заклад, що до кінця тижня на Дозорний острів відправлять людей.
Я вирушив з кухні, прихопивши буханець свіжого хліба для солдатів. Вони пустили мене назад до спальні Веріті. У дальній частині міста вибило першу годину ночі, але я не звернув на це уваги. Зарився у своє ліжко з повним шлунком і в передчутті видовища, яке влаштує леді Грація. Засинаючи, був упевнений, що завтра вона одягне якесь просте біле плаття і стоятиме з розпущеним волоссям.
Але я цього так і не дізнався. Здається, за мить наді мною схилився Чарім і почав торсати. Від тьмяного світла свічки на стіну падали довгі тіні.
Прокидайся, Фітце, хрипко прошепотів він. До замку приїхав гонець від леді Тайм. Вона вимагає, щоб ти негайно прибув. Твого коня вже готують.
Я? запитав якось дурнувато.
А то хто ж. Я вже приготував твій одяг. Вбирайся тихенько, бо Веріті ще спить.
Навіщо я їй?
Не знаю. Вона не залишила жодного повідомлення. Можливо, захворіла, Фітце. Гонець передав лише, щоб ти прибув негайно. Гадаю, там дізнаєшся.
Я почав хвилюватись, але водночас мені стало цікаво. В будь-якому разі мені треба йти. Не знаю, в яких стосунках перебували леді Тайм і король, але зараз вона була набагато важливіша для мене і я мусив їй підкорятися. Нашвидку одягся при свічці й удруге за ніч залишив кімнату. Гендз осідлав Сажку й підготував її до подорожі, а також грубо пожартував щодо мого завдання. Я порадив йому розважатися самому і поїхав. Мене випустили з замку і пропустили через укріплення. Вартові вже знали, що я їхатиму.