Ні, тихо, але різко заперечив Чейд. Де б ти не був, ти залишишся бастардом Чівелрі. Я не думав, що Федврен такий далекоглядний, але все ж він не розуміє ситуації до кінця. Він бачить, що при дворі ти бастард і постійно будеш вíдкиднем. Федврен не розуміє, що поки ти користаєшся милістю короля, вчишся під його наглядом, ти не становиш жодної небезпеки для короля. Звісно, тут тебе оберігає тінь Чівелрі. Але далеко звідси тобі буде потрібен захист і ти станеш небезпечним для короля Шрюда, а ще більше для його спадкоємців. У тебе не буде ніякого простого життя чи свободи, якщо ти станеш писарем. Найімовірніше, тебе знайдуть у якомусь заїжджому дворі з перерізаним горлом чи застрелять у дорозі.
Я відчув, як по спині пробігли мурашки.
Але чому? тихо запитав я.
Чейд зітхнув. Він висипав насіння в тарілку і злегка обтрусив долоні.
Бо ти королівський бастард і заручник своєї крові. Як я вже казав, зараз ти не становиш жодної небезпеки для Шрюда. Ти дуже молодий і під боком у нього. Але він дивиться в майбутнє. Тобі теж треба. Зараз нелегкі часи. Острівяни стають все зухвалішими у своїх рейдах. Прибережний люд починає нарікати, вимагаючи більше патрульних кораблів. Дехто навіть вимагає бойових суден, щоб самим ходити в рейди, як у давні часи. Але Внутрішні герцогства не хочуть давати грошей на жодні кораблі, особливо бойові, бо побоюються повномасштабної війни. Там нарікають, що король дбає лише про прибережну територію, а за їхні ферми забув. Горяни стають вибагливішими у питаннях користування їхніми проходами. Податки на торгівлю зростають щомісяця, тому купці теж нарікають. На півдні, в Сендс-еджі й за ним, засуха. Важкі часи. Всі невдоволені, наче король і Веріті у цьому теж винні. Веріті гарний хлопець, з яким можна випити. Але він не солдат і не дипломат, як Чівелрі. Йому більше подобається взимку полювати на оленя чи слухати менестреля біля вогнища, аніж їздити зимовими дорогами в негоду для підтримки звязків з іншими герцогствами. Рано чи пізно, якщо справи не налагодяться, люди подивляться на це все і скажуть: «Ну, бастард це не так уже й погано, щоб переживати через нього; треба, щоб Чівелрі прийшов до влади: він покладе цьому край. Хоч він занадто правильний, але він багато зробив і не віддав нас на поталу чужинцям».
Отже, Чівелрі ще може стати королем?
Після цього питання я відчув дивний страх. Я одразу ж уявив його тріумфальне повернення до Оленячого замку, те, як ми нарешті зустрінемося і А що тоді?
Чейд, здається, прочитав це на моєму обличчі.
Ні, хлопчику. Заледве чи це станеться. Навіть якщо народ захоче, сумніваюся, що він змінить свої плани чи піде проти бажання короля. Але це призведе до нарікань, згодом до заколотів, і, на жаль, для бастарда на свободі це матиме погані наслідки. Тебе доведеться якось приборкати: ти станеш або трупом, або інструментом короля.
Інструмент короля. Зрозумів.
Всередині закипіло обурення. Секундний образ блакитного неба над жовтими дорогами, якими я подорожую на Сажці, раптом зник. Натомість я подумав про собак у своїх будах чи про звязаних соколів у ковпаку, які їздили разом з королем на його запясті. Їх відпускали лише за наказом короля.
Це не так погано, як здається, тихо сказав Чейд. Ми самі будуємо нашу вязницю, і свободу теж.
Мені не можна буде нікуди їхати, правда? незважаючи на те, що ця думка про подорожі зявилася недавно, вона стала для мене дуже важливою.
Я б не сказав, Чейд шукав, чим накрити тарілку з насінням, і врешті знайшов блюдце. Ти побуваєш у багатьох місцях, але таємно. Хто зна, куди заведуть тебе інтереси династії? Але у повноправних принців така ж доля. Гадаєш, Чівелрі обирав, куди їхати для вирішення дипломатичних питань? Гадаєш, Веріті подобається їздити містами, де відбуваються рейди острівян, і слухати нарікання народу про те, що цього б не було, якби їхні міста були краще укріплені або мали більше війська? У справжніх принців дуже мало свободи пересування або часу на дозвілля. Зараз у Чівелрі цього набагато більше, аніж раніше.
Окрім того, що він не може повернутися до Оленячого замку. Через цю думку в мене захолола кров у жилах. Я тримав у руках черепки.
Окрім цього. Не треба ворохобити народ відвідинами колишнього короля-в-очікуванні. Краще просто тихенько зникнути.
Я кинув черепки у вогонь.
Принаймні він кудись їздить, пробурмотів я. А я не можу навіть піти в місто
Це так важливо для тебе? Піти до брудного занедбаного маленького порту, як Баккіп?
Там є інші люди Я завагався: навіть Чейд не знав про моїх друзів з міста. Тоді продовжив: Вони називають мене Новачком і не думають, що я бастард, щоразу, коли дивляться на мене.
Я ніколи про це не говорив, але раптом місто почало мене сильно приваблювати.
Ах, зітхнув Чейд. Він нічого не сказав, тільки поворушив плечима. За мить він почав мені розповідати, як зробити людині зле, нагодувавши її лише одним ревенем та шпинатом, і що за достатньої дози її можна вбити без жодної отрути. Я запитав, як уберегти від цього інших людей за столом, і ми облишили теми про подорожі. Тільки згодом мені здалося, що слова стосовно Чівелрі були майже пророчими.