Невже? Барріч замислився. А я думав, чому собаки майже не гавкали: вони знали його. Лише Ковалик відреагував.
Раптом мої руки ожили. Я склав їх на грудях і почав гойдати. Нюхач заскавчав.
Перестань, прошипів Барріч.
Я нічого не можу з собою зараз зробити, відповів я. Все так болить! Я намагаюся позбутися цього.
Барріч замовк.
Ти допоможеш мені? нарешті запитав я.
Не знаю, тихо сказав він, а потім майже благально додав: Фітце, що з тобою? На кого ти перетворився?
На кого й ти, зізнався я. На людину короля. Барріче, вони збираються вбити Веріті. В такому випадку Регал стане королем.
Що ти таке говориш?
Доки я тут пояснюватиму, це може статися. Допоможи мені звідси вибратися.
Здавалося, пройшла вічність, поки Барріч усе обміркував. Але врешті-решт він допоміг мені встати. Я тримався за його рукав, шкутильгаючи до дверей, за якими була ніч.
Розділ 23
Весілля
Мистецтво дипломатії полягає в тому, щоб знати більше про суперника, аніж він про тебе. Завжди треба діяти з позиції сили. Таких правил дотримувалися Шрюд з Веріті.
Нам треба поговорити з Августом. Він наша єдина надія.
Ми сиділи на пагорбі над палацом. Починав жевріти світанок. Ми не відійшли далеко: місцевість була дуже крутою, а в мене не було сил лазити по горах. Я підозрював, що від копняка Регала у мене відкрилася рана на ребрах, ще та, від удару Галена. Мені було боляче при кожному глибокому вдиху. Я досі час від часу тремтів від отрути Регала. Мої ноги часто підкошувалися у найнесподіванішу мить. Я не міг стояти без опори; ноги не тримали мене. Мені навіть бракувало сил, щоб вхопитися за дерево й держатися за нього. Лісові жителі зустрічали світанок: цвірінчали птахи, білки готували запаси на зиму, а комахи дзумчали. Важко було думати про те, що багато пошкоджень можуть залишитися на все життя, коли навколо все вирувало. Невже дні моєї сили та юності вже закінчилися і я до кінця життя заслабну й тремтітиму? Я намагався прогнати цю думку й зосередитися на серйозніших проблемах, які загрожували Шістьом герцогствам. Я заспокоївся, як учив мене Чейд. Ми були посеред величних дерев, що навіювали спокій. Я зрозумів, чому Ейод не хотів пускати їх на деревину. Ми сиділи на мякому хвойному килимі. Його аромат заспокоював мене. Все, чого я хотів зараз, це лягти і заснути, як Нюхач, що сидів біля мене. Ми досі відчували взаємний біль, але Нюхач принаймні рятувався від нього уві сні.
З чого ти взяв, що Август допомагатиме нам? запитав Барріч. Навіть якщо я зможу його сюди привести.
Я повернувся до нашої дилеми.
Не думаю, що він у цьому замішаний. Гадаю, він досі відданий королю.
Я розповів Баррічу все, що знаю, у вигляді власних зважених висновків. Він був не з тих людей, яких можуть переконати якісь примарні голоси в голові, тому я не міг розповісти йому, що Гален не пропонував убити Августа. Отже, припустив, що, ймовірно, про змову він не знав. Я й сам не усвідомлював, що пережив. Регал не міг користатися Скіллом. Навіть якби вмів, як би я це почув? Це, напевне, щось інше, якась особлива магія, що її вигадав Гален. Невже він був таким сильним чарівником? Я гадки не мав. Скільки я всього не знаю. Я змусив себе відігнати ці думки. Зараз це підходило до тих фактів, які в мене були, краще, аніж будь-яке інше припущення.
Якщо він відданий королю й ні в чому не підозрює Регала, то він також відданий Регалу, зауважив Барріч таким тоном, наче розмовляв з ідіотом.
Тоді треба його якось змусити. Варто попередити Веріті.
Звісно. Я просто зайду, тицьну Августу ножика в спину й виведу його. Й ніхто на нас уваги не зверне!
Я намагався щось вигадати.
Треба когось підкупити, щоб його виманили, а потім напасти на нього.
Навіть якби я знав, кого підкупити, то що ми йому дамо?
У мене є дещо, я показав йому сережку.
Барріч подивився і ледь не підскочив.
Де ти взяв її?
Це Пейшенс дала мені. Перед моїм відїздом.
Вона не має права! вигукнув він і тихо додав: Я гадав, що її поховали разом з ним.
Я мовчки чекав.
Барріч дивився кудись убік.
Вона належала твоєму батькові. Він отримав її від мене, тихо промовив він.
Чому?
Бо я так хотів. Хіба не зрозуміло? промовив Барріч. Він не хотів говорити на цю тему.
Я почав знімати сережку.
Ні, суворо сказав він. Залиш собі. Це не така річ, якою можна когось підкупити. Тим паче ці чюрди не з породи хабарників.
Я знав, що він має слушність, і намагався вигадати якийсь інший план. Сходило сонце. Цього ранку Гален буде діяти, якщо ще досі нічого не зробив. Що ж зараз відбувається у палаці, там, внизу? Вони вже виявили, що я зник? Кеттрікен готувалася присягнути чоловіку, якого ненавидітиме? Севренз та Роуд уже мертві? Якщо ні, чи можна їх якось налаштувати проти Регала, якщо попередити про те, що на них чекає?
Хтось іде! Барріч ліг на землю.
Я відкинувся назад, готовий покірно прийняти свою долю. У мене вже не було сил боротися.
Ти її знаєш? прошепотів Барріч.
Я повернув голову. То була Джонкві. Попереду бігла собачка. Раріск уже більше ніколи не побачить, як вона вилазить на дерево.
То сестра короля, я навіть не намагався шепотіти. Джонкві несла одну з моїх нічних сорочок. За мить собачка вже радісно стрибала навколо нас. Вона привітно підбігла до Нюхача й хотіла гратися. Але пес сумно подивився на неї. За мить Джонкві підійшла до нас.