Що відбувається? запитав я.
Наш Жертовний е-е-е, тобто, як кажуть у вас, король Ейод, хоче вас привітати і показати вам свою доньку, яка стане вашою Жертовною ммм тобто е-е королевою, і свого сина, який буде правити тут замість неї, запинаючись, пояснила вона, часто роблячи паузи. Але я постійно їй кивав, щоби підбадьорити.
З такими ж труднощами вона пояснила, що жінка біля короля її племінниця. Я зробив їй незграбний комплімент, сказавши, що племінниця має досить поставний і сильний вигляд. Тоді це здавалося наймякішим з того, що можна було сказати про ту дивовижну жінку, яка так гордо стояла біля свого короля. В неї було пишне золотисте волосся, що притаманне більшості жителів Джампі, з косами, викладеними вінком навколо голови. Решта вільно спадала на її плечі. Жінка мала серйозний вигляд. Її рукави були засукані, і я помітив, які в неї мускулисті руки. Чоловік, що стояв з іншого боку, був старший, але дуже подібний до неї, окрім того, що мав коротку зачіску, яка доходила лише до коміра. У нього були такі ж нефритові очі, прямий ніс та стиснуті губи. Коли я наважився запитати у старої жінки, чи то, бува, не її племінник, вона всміхнулася, мовляв, нетутешній є нетутешній, і відповіла, що, звісно ж, так. Затим вона шикнула на мене, як на дитину, бо король Ейод почав говорити.
З такими ж труднощами вона пояснила, що жінка біля короля її племінниця. Я зробив їй незграбний комплімент, сказавши, що племінниця має досить поставний і сильний вигляд. Тоді це здавалося наймякішим з того, що можна було сказати про ту дивовижну жінку, яка так гордо стояла біля свого короля. В неї було пишне золотисте волосся, що притаманне більшості жителів Джампі, з косами, викладеними вінком навколо голови. Решта вільно спадала на її плечі. Жінка мала серйозний вигляд. Її рукави були засукані, і я помітив, які в неї мускулисті руки. Чоловік, що стояв з іншого боку, був старший, але дуже подібний до неї, окрім того, що мав коротку зачіску, яка доходила лише до коміра. У нього були такі ж нефритові очі, прямий ніс та стиснуті губи. Коли я наважився запитати у старої жінки, чи то, бува, не її племінник, вона всміхнулася, мовляв, нетутешній є нетутешній, і відповіла, що, звісно ж, так. Затим вона шикнула на мене, як на дитину, бо король Ейод почав говорити.
Він дуже повільно вимовляв кожне слово. Добре, що я тоді поспілкувався з носіями, інакше зараз не зрозумів би ніц. Він офіційно привітав нас, зокрема й Регала. Король пояснив, що до цього він вітав Регала як посла від короля Шрюда, а тепер як представника принца Веріті. У своїй ґратуляції він також згадав Августа й подарував обом клинки з діамантами, дорогоцінні пахощі та розкішне хутро. Коли Регал з Августом все те напяли, то я з гіркотою подумав, що вони більше схожі на прикраси, а не на принців, порівняно зі скромним вбранням короля Ейода та його почту; Регал та Август були обвішані браслетами й перснями, а їхній одяг шили з дорогої тканини, бездумно і марно витрачаючи її. Мені вони здавалися марнославними дженджиками, але я сподівався, що місцеві жителі подумають, що їхній вигляд це частина якогось нашого звичаю.
Потому король покликав свого супутника і представив його нам. То був принц Раріск, що дуже мене засмутило. Без сумніву, жінка біля нього й була принцесою Кеттрікен і нареченою Веріті.
Нарешті я зрозумів, хто були носіями і зустрічали нас із вином та смаколиками. То були не слуги, а свояки короля: бабусі, тітоньки та двоюрідні сестри нареченої Веріті. Вони дотримувалися звичаю Джампі служити своєму народу. Я здригнувся від думки про те, що розмовляв з ними так невимушено і поводився по-панібратськи. Чорти б ухопили того Регала, який навіть не потурбувався повідомити нас про їхні звичаї замість того, щоб надсилати довжелезні списки одягу та прикрас, які йому потрібні. Отже, старенька, яка стояла поруч, була сестрою короля. Гадаю, вона зрозуміла мою збентеженість, бо прихильно поплескала мене по плечу й усміхнулася, коли я, весь збуряковілий, намагався пробелькотати свої вибачення.
Тобі немає чого встидатися, сказала вона й попросила, щоб я не називав її «моя леді», а просто Джонкві.
Я дивився, як Август дарував принцесі прикраси, які Веріті обрав для неї: сітку, виготовлену з ланцюжків із чистого срібла й інкрустовану рубінами, щоби вкривати волосся, та срібну пектораль з більшими рубінами. Також серед них був срібний обруч, що вився, неначе лоза, на якому дзеленчали ключі (Август пояснив, що це були ключі від кімнат у Баккіпі), та вісім простих срібних обручок. Принцеса стояла, не рухаючись, доки Регал власноруч надівав на неї прикраси. Я подумав, що срібло з рубінами радше личить жінці з темнішою шкірою. Але усмішка Кеттрікен свідчила про її дитячий захват. Люди навколо мене крутилися і схвально перекивувались, мовляв, тепер їхня принцеса ну дуже святóчна й елегантна. Тому я теж вирішив, що, можливо, їй сподобаються наші іноземні кольори та вбрання.
На щастя, король Ейод говорив недовго, додавши тільки, що радий нас бачити, а також запропонував нам відпочити і почувати себе як удома, а в разі чого кожен буде радий допомогти нам. Завтра в обід починається весільна церемонія, яка триватиме три дні. Тому король побажав нам добре відпочити перед цим. Затим він спустився зі своїми дітьми, аби просто погомоніти з нами, наче ми всі були вояками, що разом несуть варту.